Я дуже втомилася, просто від того, що життя стало одноманітним у плані побуту. Мені стало складно морально, я втомилася від усього та від усіх. Більше не розумію свого чоловіка, і ніколи вже, мабуть, не зрозумію.
Одружені ми всього рік, але всі ці місяці спільного життя я тільки й думала, що зробила помилку, коли вийшла заміж дуже скоро. Ця людина мені просто сподобалася. Він хороший хлопець, але явно не мій тип.
Я ніколи не дивилася на зовнішність людей, мені завжди була важлива душа людини, характер завжди можна побачити у людини “на обличчі”. Я добре знаю інших людей, але погано знаю себе, і від цього мені буває ніяково.
Перший місяць я жила добре, хоч він і ліз зі своїми “порадами”: як правильно включити пральну машинку, як поставити, як готувати, що одягти, що робити, навіть у мами в гостях він намагався говорити, як і в чому мені ходити. А я ж у гостях у власної матері та чужих чоловіків там немає, тому могла ходити в короткому, але йому це не подобалося.
Потім я почала помічати за ним грубі жарти, які мене ображали, як згадую їх, стає прикро. Адже із вагітністю я стала чутливою. І тепер не розумію, навіщо я взагалі вийшла заміж. Хтось думає, чого мені не вистачає, адже все є, все гаразд. Та головного немає. Немає нормального сімейного щастя, немає сім’ї, начебто ми сусіди, не більше.
Якщо дитина захворіла, а народила я зовсім недавно, то він відразу дзвонить друзям і запитує, що потрібно, а що ні. Мене це дуже виводило і виводить, адже я не за його друзів вийшла заміж, щоб слухати їхні поради. І він настільки сліпо вірив їм, що дитина захворіла від такої “турботи”.
Я мучилася морально і дитина теж. Після пологів мені стало складно, доводилося випрошувати ці ліки для дитини, а купити їх не можна було. Адже друзі кажуть, не треба пихати дитину таблетками. Все що мені залишалося: плакати і ненавидіти всіх, а моя дитина в цей час страждала .
Можливо подумаєте, що я пишу дурниці, але просто розумію, що виговоритися треба. Я не люблю говорити про свої проблеми та переживання, але може, тут написавши цю сповідь, мені стане легше. Одне я знаю точно – жалкую, що вийшла заміж.
