Життєві історії 0
– Марійко, це недуга така чоловіча. Я ось все життя прожила з Михайлом, батьком Степана, і всяке побачила в житті, він теж любитель був погуляти, але я все пережила. Тому старість разом зустрічаємо, онукам радіємо, інші міцною родиною нас вважають. А якби я підняла хвіст по молодості, не знаю, де б я була тепер, з ким вік доживала?
Не дарма кажуть, що сім’я – це праця, турбота один про одного. Вдвох завжди
Життєві історії 0
– Коли ці люди звільнять мою квартиру? – Сестра просила, щоб вони пожили до кінця місяця. – Що?! До кінця місяця? – Ну, так. Вони ж сплатили оренду до кінця місяця. Як вона їх вижене тепер? – Що? Совість у неї прокинулася? Я їй покажу, як виганяють із квартири
– Діно, тут така справа, в Анжели проблеми… – У неї завжди проблеми. Для
Життєві історії 0
– Тобто, я у своєму власному будинку повинна спати на надувному матраці на веранді, бо ви так вирішили у вашому затишному чатику? Графік скасовується, – всі по домівках…
– Це ж будинок мого брата! – верещала зовиця так, що з найближчої яблуні
Життєві історії 0
Світлана сіла на край ліжка, заплющила очі й спробувала знайти в собі сили продовжувати цю виснажливу боротьбу за сімейне щастя, яке, здавалося, ставало все більш примарним з кожним днем
Тьмяне світло пробивалося крізь фіранки. Кімната слугувала одночасно і спальнею, і кабінетом. Світлана сиділа
Життєві історії 0
—Ану йдіть звідси! Яка мати, такий і синок. Шкода, що я це тільки зараз зрозуміла, — Оля виштовхнула свекруху за двері.
Було пізно. Оля, вклавши дітей спати, пішла на кухню. Закип’ятила води в чайнику, налила
Життєві історії 0
-Олено, дитинко, я до тебе з великим проханням! – сказала в слухавку Маргарита Павлівна. – Ти не могла б на вихідних у своїх подруг пожити?
Нарешті закінчився робочий тиждень. Вечір п’ятниці, як маленьке свято, а попереду вихідні, які мали
Життєві історії 0
– Ти що робиш? – розгубився він. – Раз у тебе від моєї води одні проблеми, – посміхнулася я, дивлячись йому у вічі, – більше вона тобі заважати не буде! – Сказала я сусідові, та скрутила шланг
– Ти мені грядки підтопила! – Закричав Євген з порога. Я стояла на городі,
Життєві історії 0
— Ну, довелося взяти два з половиною мільйони, — недбало кинув Ігор, накручуючи пасту на виделку. — Зате які перспективи! За рік поверну з відсотками й ще залишиться. Лера повільно видихнула. Два з половиною мільйони — сума величезна. Вони з Ігорем жили непогано, але такі гроші за рік не заробити. — І ти взяв цей кредит… на себе? — уточнила Лера. — На нас, — поправив Ігор.
Лера штовхнула двері квартири й з насолодою скинула підбори — восьмигодинний робочий день розтягнувся
Життєві історії 0
– Бабуся, ти багато їсти! – Сказала онука за столом. Я віддала їй свою порцію і більше у них не їла
Я сховалася від власної внучки за стелажем з крупами й стояла там, поки вони
Життєві історії 0
– Що це? – голос Наталки сів. – А ти не бачиш? – Андрій сьорбнув чай. – Батьки приїхали. Мама з татом. Житимуть із нами
Того вечора Наталя повернулася додому на дві години пізніше, ніж зазвичай. В офісі стався

You cannot copy content of this page