Життєві історії 0
— Мамо, мені його тітка віддала. Сказала, що його Муркотик звуть. І ще сказала, що ти будеш рада і щоб ми з тобою його берегли
Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах світилася. Це від щастя. Метушилася,
Життєві історії 0
– Тепер і на той світ нема коли! – Здається, і стара з косою над душею вже не стоїть, – бурчала баба Зіна. Ось що значить відчувати себе комусь потрібною
Баба Зіна зібралася на той світ. Так вона й сказала своїй сусідці Людмилі. –
Життєві історії 0
– Я ж на тебе сподівалася? Довірила тобі найдорожче, що я мала! А ти, замість того, щоб нормально виховувати мого хлопчика, налаштувала його проти мене, та ще й з документами таке утнула? – Репетувала обурена сестра
– Уявляєш, ось так от взяв – і вигнав Ксюшу з дитиною! І нічого
Життєві історії 0
– Ех, хороша дружина тобі попалася… Бережи Яну, допомагай їй у всьому, а то впустиш своє щастя. Андрій мовчки посміхався, і думав: “та куди вона подінеться?”
Якби хто-небудь сказав Яні, що вона стане приводом для пересудів і причиною розбрату між
Життєві історії 0
Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час
Життєві історії 0
— Мамо, ти не розумієш. Я хочу допомогти людям. Вони не можуть мати дітей, а я можу подарувати їм шанс. — За гроші?
Кажуть, самотність — це не коли навколо немає людей, а коли серце забуває, як
Життєві історії 0
Як постелишся, так і виспишся…
– Надю, моїй Настуні так сподобалося у тебе! Хоче знову приїхати на дні три-чотири.
Життєві історії 0
– Швидко збирайте сумки, та на вихід! – Олено, ти серйозно? – Діма зробив крок до неї. – Це ж моя мама! – А я твоя дружина! – Олена подивилася на нього. – Але ж ти, мабуть, про це забув
Шість років тому, на першій зустрічі з майбутньою свекрухою, Олена сиділа в її вітальні,
Життєві історії 0
– Галю, зять раптом мене «мамою» називати почав, – сказала вона подрузі. – Подарунки носить, усміхається. А я боюсь! Не на добро це…
Віра Михайлівна чистила картоплю, коли Роман, її зять, увійшов на кухню з широкою посмішкою.
Життєві історії 0
Іду у нове життя, намагаючись не штовхати мішок сміття, що нагадує про старе
– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати

You cannot copy content of this page