Значить, я віддаю тобі зарплату, а ти її розподіляєш. Не забудь відкласти гроші на оплату квартири
Ірина зайшла в квартиру матері, пройшла на кухню і сіла за стіл. -Привіт, мамо,
Я сюди щовечора приходжу в той самий час. Чекаю годину, а потім повертаюся до своєї порожньої квартири, переконуючи себе, що не маю права засмучуватися. У тебе щось сталося? -Таня, виходь за мене заміж
Таня стояла на вулиці вже годину. Було холодно, але вона не наважувалась залишити місце
– Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць гуляємо. – Доню, ти що жартуєш? І чому нарешті то? Ти думаєш, я сплю і бачу – скоріше б тебе заміж віддати?
Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька
– Тобто, я тобі ще дякую повинна сказати?! – Ну, не дякую, але, Ань, це перебір! Ти надто сильно трясешся над Микитою. Усі діти через це проходять, це нормально
– У неї що, вітрянка?! Ви збожеволіли? Я ж при надії! – Та не
– Ви не повинні були робити синові такий дорогий подарунок, – підсумувала теща
Ранок у родині Миколаєвих почався пізно: першою близько десятої підійнялася Віка, Олег – її
Нагодую — і відпущу. Нехай далі живе як зможе
— Вам потрібна допомога? — приємний голос чоловіка вивів бабусю із задуму. Світлана Федорівна
– Цей брудний блохастик зробив калюжу на підлозі, я в неї наступила! Довелося викинути його! – Негайно поверни кошеня додому, на вулиці мороз, воно не виживе! – Закричав у слухавку Сергій і почув у відповідь: – Ага! Зараз! Розбіглася!
Знову грюкнули пружні двері, впустивши в під’їзд порцію колючого, холодного повітря. Кошеня здригнулося і
– Подарував квартиру? – Перепитала дружина. – Ту саму, двокімнатну на Лобановського? – Ну, так. Тепер у сина є власне житло. Більше не винайматиме цю дорогу студію
Валентина, зручно влаштувавшись на дивані, сплачувала рахунки за комунальні послуги. Електрика, газ, квартплата –
– Цікаво виходить! Здоровому – тобі сім’я не потрібна! Занедужав – одразу все зрозумів…
Тамара сиділа на кухні й перебирала квасолю, коли чоловік увійшов з якоюсь рішучістю в
– Знаєш, а ну його до біса, твій притулок, – відповів друг. – Я тепер цього пса ні за які гроші не продам. Ми вечорами такі концерти влаштовуємо!
– Приспати? – Запитав я. – Так, – відповіла господиня, – він мені не

You cannot copy content of this page