– Ідеш? Ну і вали куди хочеш, – сказав Віктор. Він і не подумав, що цього разу дружина піде назавжди
– Ідеш? Та й вали куди хочеш! – процідив Віктор, навіть не зводячи очей
– Ні, мамо, не все, ти маєш знову поговорити з Наталкою! Нам на весілля потрібна машина, а путівку вони можуть засунути собі в одне місце! – кричала Христина
– Тетяно Володимирівно, для Христини та Андрія у нас чудовий подарунок, а саме, путівка
– Ганнусю, я давно чекаю, коли ти прийдеш до мене. Я сумую за тобою… – Щовечора чувся їй голос покійного чоловіка
Ганна Петрівна з усмішкою розглядала фотографії із сімейного альбому. Ось вони з Олегом одружуються,
– Вибачте, Алло Дмитрівно, заміж за вашого сина я не піду. – Тьху на тебе! Ні, я тебе на мотузці тягну під вінець, чи що? Я тобі дах пропоную, щоб ти доучитися змогла нормально, на ноги встати, – жінку явно образила така думка студентки про неї
– От познайомилася б із моїм сином, і жила б, як принцеса! – сказала
– Мамо, ти про що зараз? Що ти взагалі робиш? – Та ось… Іду. Вигнав мене твій батько, вигнав. Не потрібна я йому більше… – Мамо, постривай, що означає «вигнав»? – Та то й означає. Знайшов там собі когось. Але виявилося все набагато складніше…
– Мамо, ти про що зараз? Що ти взагалі робиш? – Та ось… Іду.
– Роман власник! Я йому ще п’ять років тому на квартиру дарчу зробила. – На нього? – у Микити трохи очі з орбіт не полізли від подиву. – На Ромку? Він же не рідний! – Мамо, ти з глузду з’їхала? Він же тебе викине звідси! Ти ж йому ніхто
– Роман власник! Я йому ще п’ять років тому на квартиру дарчу зробила. –
Невдячна донька…
– З чого це ти вирішила купувати нову квартиру? – Поцікавилася колега, почувши, що
Застрягши в ліфті на другому поверсі, Віка почула голоси чоловіка та сусідки. Від почутого, вона ледве не знепритомніла
– Нічого не можна вирішити в один момент, потрібно все робити поступово… Підготуватися, щоб
Колишній чоловік надумав повернутись після трьох років співмешкання з іншою, але не очікував, бідненький, що на нього чекає відсіч
– Я не для того прийшов, щоб сперечатися. Просто поговорімо. Таня дивилася на Вадима
– Це вже нахабство, Тань! Я не жадібний, ти ж знаєш. Але твоя сестра з родиною вже четвертий вечір приходять до нас, з’їдають усе вщент, ще й додому беруть, коли йдуть. Хоч би запропонували зі столу прибрати. Це ненормально! – Виказував чоловік
– Це вже нахабство, Тань! Я не жадібний, ти ж знаєш. Але твоя сестра

You cannot copy content of this page