– Я хочу, щоб мій чоловік був чоловіком. А тобі, мабуть, теж хочеться, щоб твоя дружина була чоловіком
Поки Катя розплачувалася за покупки, Сергій стояв осторонь. А коли Катя почала складати їх
– Віро, ну ось які фрукти-овочі для племінників? Їх що, не продають у магазині? Ну то сходи та купи! Ми тут до чого? Ми не заради банок дачу купували
– Раю, ну ось навіщо тобі це треба? Дача ця? Замучишся грядками займатися! Це
Наталка подивилась в дзеркало та побачила там втомлене обличчя немолодої, але і не старої жінки. Всього п’ятдесят років, а вигляд має на всі сто. Не відсотків, ні – років
Наталка подивилась в дзеркало та побачила там втомлене обличчя немолодої, але і не старої
– Я не порося, щоб їсти твоє куховарство, – чоловік поставив крапку у вечері, та у шлюбі
– Знаєш, у чому твоя проблема? – Віктор відсунув тарілку з незайманою вечерею. –
– Що? Як це твоя дитина? Ти що, поки ми були разом, поки я намагалася мати свою дитину, мені зраджував, – закричала в сказі Лєра, – це взагалі нормально на твою думку
– Ми ж домовились, що Вітька житиме у нас! Невже не можна було зі
– І ще, у Люди є син Коля, 3 роки. З батьком Колі не склалося, так буває. Думаю, місця в нас вистачить і для малюка. Обличчя Тамари Іванівни скривилося. Ось ще не вистачало, з чужою дитиною бабу бере, та ще й у них жити збираються. Треба його відмовити
– Мамо, тато, знайомтеся, це Люда моя майбутня дружина! Батьки Єгора побачили вперше наречену
-Людка ти зовсім розум втратила на старіть років! У тебе внуки вже у школу ходять, яке весілля? – такі слова я почула від сестри, коли сказала їй що виходжу заміж
“Ну, а куди тягнути? Через тиждень ми з Толею розписуємось, треба повідомити сестру”, –
– Зачекай трошки, ось дасть дуба, потім вже відірвемося, відсвяткуємо…
– Зачекай трошки, ось дасть дуба, потім вже відірвемося, відсвяткуємо… – Скільки ще чекати?
– Зникла Машка, – сумно голосила бабуся. – Крім неї, у мене нікого немає на цьому світі
Бабуся виросла, як з-під землі. Щойно встигла загальмувати. Вже хотіла вийти, та сказати пару
– Я не дозволю вам обікрасти мене, і позбавити моєї квартири! Старість та пенсія – це не вирок! Швидше, можливість розпочати нове життя. А ви мене на той світ вже записали! Не соромно вам? – обурювалася мати на синів
У напівтемряві вітальні зріла змова. Щоп’ятниці сини постійно вечеряли у мами. Іноді з сім’ями,

You cannot copy content of this page