Дружба між чоловіком і жінкою: 2 спроби і обидві невдалі…
Зараз мені майже 30 років. І за цей час я на своєму досвіді переконувалася, що справжньої дружби між чоловіком і жінкою не буває і бути не може.
Перший раз я “дружила” з чоловіком після закінчення університету.
У мене з колишнім однокурсником склалися довірчі відносини. В університеті ми постійно допомагали одне одному, підстраховували на лекціях.
Це були цілком собі дружні стосунки. Ніяких натяків на переклад спілкування в горизонтальну площину. Ми по-дружньому підколювали одне одного, виручали в складних ситуаціях і давали поради.
І якось під час святкування у мене дня народження хлопець злегка перебрав і почав приставати до мене, клявся в любові, говорив, що жити без мене не може і не хоче.
А на наступний день, коли протверезів, то не пам’ятав того, що сказав. А може вдавав, що не пам’ятав. Але після того випадку на дні народження ми стали спілкуватися все менше і менше, а потім і зовсім перестали.
Друга така “дружба” трапилася нещодавно. Чоловік з роботи мені в особисті повідомлення кидав різні мемчікі-прикольчики, посилання на кумедні відео. Ми стали спілкуватися з ним без всякого підтексту.
Невелике зауваження з приводу чоловіка: у нього є дружина і троє дітей. Але недавно він став проявляти недвозначні натяки, що я йому подобаюся, говорив компліменти …
І тут я зрозуміла, що це не просто дружба, а щось інше. У цьому випадку відносини згорнула вже я.
По-перше, до нього я не відчувала жодних почуттів, а, по-друге, у нього все ж сім’я …
Руйнувати шлюб і відбивати мужика я не хотіла. Розумію, що він перший почав, але все ж … На чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Та й хіба мало … сьогодні він від однієї пішов (і діти не завадили), а завтра також від мене піде.
