Ми з моєю дівчиною і, без тижня, дружиною, познайомилися на Балі. У стосунках понад рік. І нічого красивішого ні вона, ні я не бачили навіть у кіно. Вона дуже чуттєва, буквально живе емоціями та надихає мене кожним жестом, кожним поглядом. Це чарівний стан – просто думати про неї.
Звичайно, не все так ідеально і гладко, я живу за кордоном, і поки що у мене немає можливості (не бажання, а можливості) перевезти мою кохану до себе. Літаю до неї або вона до мене як мінімум 1-2 рази на місяць. Загалом за півтора року пожили на багатьох курортах світу. Проблем із фінансами у мене немає, тому вона має все і навіть більше. Але фінансова сторона питання тут не відіграє ролі, для неї це не є пріоритетом 100%.
Періодично її накриває, і вона готова кинути мене. Так було вже разів шість. Аж до «збирай валізу і їдь». Одного разу зібрав валізу і майже поїхав із міста, але як водиться, прийшов перед від’їздом поговорити та помирилися. У мене за плечима два шлюби, є діти. Пояснювати не варто, що на цьому фоні мені дістається буря не найкращих емоцій, але що було, то було. Я чистий перед нею, і за свій досвід мені нічого соромитися.
Зараз вона на 15-му тижні вагітності. Коли зателефонували, я відпочивав після роботи, хотів дуже спати після зміни. Вона на тлі гормональної війни сказала, що я зовсім не скучив і вона не відчуває моєї любові. Я, звичайно, засмутився, і ми побажали одне одному на добраніч. Мені гірко було чути таке на свою адресу, хоч я й розумів, що, швидше за все, це гормони.
Наступного дня вона, як нічого не було, написала мені. Про вибачення з її боку і мови не було, мовляв, все добре, мир дружба жуйка. Але не цього разу. Нагадав про її слова і що під час розмови вона була зовсім нещадна і наговорила багато дурниць. У відповідь кохана заблокувала мене у всіх месенджерах.
4 дні не розмовляли, сьогодні зателефонував (через силу, руки опустилися). На моє питання про самопочуття отримав «це вже не важливо». Люблю її. Але з кожним разом любити все важче. Дитина бажана, ми планували і мріяли, як у нас все буде добре. Через тиждень маємо розписатися і полетіти в подорож. Мабуть, так і залишиться планом.
Дівчина вже доросла, трохи старша за мене (мені 33). Шалено мила і чарівна, друга дитина в сім’ї, є ще старша сестра. Різниця у них років 7-10 у віці. Була і залишається маленькою коханою дівчинкою для своїх рідних. Працює керівником далеко від близьких, в іншому місті. Була заміжня близько року, пішла від чоловіка. Колишній якийсь підприємець, успішний будівельник. Любив і кохає її досі. Вона його ні.
Вийшла заміж під тиском суспільства та батьків. А колишній ще й гуляв, вона терпіти це не стала. Дуже любить комфортне життя і не схильна жертвувати собою заради когось. Не кажу, що це погано, але іноді можна докладати зусиль і показувати свою турботу про кохану людину. Вкрай незалежна або дуже хоче здаватися такою. Коли пішла від колишнього чоловіка могла відсудити багато чого, але не стала цього робити, їй ні це до чого.
Рятую стосунки щоразу, і щоразу вона слізно вибачається і каже, що я шалено дорогий їй. На емоціях крутить моє серце на рожні. Не ображає, а каже, наприклад, що стосунки хворі, вона гідна кращого чоловіка, якого знайде і буде щаслива тут і зараз, а не 5-10 днів на місяць. Душа болить від того. Я жодного разу не образив її, бо люблю більше життя