Поки моя одна близька подруга не сказала Фу, це ж після бомжів доношувати речі,

Я почала свій невеличкий бізнес, хоча назвати це бізнесом язик не повертається, тому що у скоріше справа яка приносить мені задоволення і звісно ж гроші. Я мама в декреті, хоча діти старші в школі, молодші в садку, а в мене їх всього 4, я могла б спокійно влаштуватися на роботу. А ні, я ж не шукаю легких шляхів і в результаті маю клопіт.

Кілька років назад я вперше продала річ і відтоді закрутилося. Справа в тому, що я сходила в комісійний магазині купила собі чоботи, на підборах, лаковані, гарні. Але вони мені натиснули палець, тому я вирішила продати.

Так і написала в об’яві що купувала собі, одяг без дефектів, новий. Відгукнулася дівчинка і забрала з руками і ногами, ну мені здається що цінник був нормальний, але вона мені вже потім сказала що навіть дуже дешево.

Купувала я їх на 200 гривень, продала так само за 200, хоча вже носила. Потім те саме сталося з курткою, адже мені довелося купувати іншу, більш теплу і я в ціні випадково замість 570 гривень вказала 750. І знаєте що, купили.

Потім я стала заглядати в комісійний магазин все частіше, все більше продавати речей, мати на цьому непоганий заробіток, поки моя одна близька подруга не сказала Фу, це ж після бомжів доношувати речі, нізащо.

Мене ця фраза відразу чомусь сильно образила і тепер я думаю, чи варто продовжувати свою діло, чи вона має рацію, адже дійсно я продаю людям вживані речі. Чи маю я право на таке?

Related Post

Андрій же зі Світланою вже звикли до постійних сварок своїх матерівАндрій же зі Світланою вже звикли до постійних сварок своїх матерів

Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі і «в шалаші». Жили вони скромно, орендували старенький будиночок. Андрій працював слюсарем, а Світлана була медсестрою. Але, незважаючи на невлаштованість

Я розумію що наломав дров, але ж я не для себе старавсяЯ розумію що наломав дров, але ж я не для себе старався

Мої батьки іноді ведуть себе як діти малі. Мама заявила що подає на розлучення. Я звісно ж думав що це черговий жарт, що помиряться, але через 3 тижні їхньої гри

Всі мешканці, нєістово кричали «ура» і плескали в долоні. Явно прєдвкушаючи тепло від батарей, на заздрість жлобкуватим сусідамВсі мешканці, нєістово кричали «ура» і плескали в долоні. Явно прєдвкушаючи тепло від батарей, на заздрість жлобкуватим сусідам

Доброго дня, Історія не моя , а мого знайомого, Розкажу я вам панове історію. Справа була в одному із сусідньому з вашим-нашим містом. Зібралася ініціативна група, зробити навколишній світ, теплим