Колись ще недавно, позавчора, а насправді 25 років тому, у всіх старшокласниць був приблизно однаковий набір косметики: тіні-рибки, тональник Балет, перламутрова помада Рубі Роуз, механічний олівець Живопис і Ленінградська туш «плюнь-намаж». У мам косметика була трохи краще: у всіх на роботі була якась колега, через яку можна було дістати пудру Ланком і тіні Діор. А нам цілком вистачало балету з рибками.
Слова «візажист» тоді ще навіть не придумали, тому всі фарбувалися хто на що здатний, і гадки не маючи: модно це чи немодно, правильно-неправильно, красиво-некрасиво. Але заміж брали всіх, прям тепленькими, з десятого класу.
А зараз в кого не плюнь – всі б’юті-блогери, у всіх є свої відео-блоги на Ютубі і в Інстаграм, і навіть п’ятирічні дівчинки вміють робити 245 видів макіяжу, але це вони просто ще маленькі, тому лише 245, будьте до них поблажливі . До шістнадцяти років вони вже наб’ють руку, і зможуть робити смокі айз за півтори хвилини, не дивлячись в дзеркало. А мені і три дзеркала не допомагають. І мій смоки айз все одно схожий на поганий грим для поганого фільму про поганого зомбі. Добре, що він вже років п’ять як з моди вийшов, а то прикро дуже було б: тільки навчилася, витративши на це п’ять років життя – а в моді вже скульптурування обличя і накладні вії на магнітах. І ти зі своїм смоки айзом як Свєта з Іваново. П’ятирічні б’юті-блогерші тебе б на сміх підняли.
Загалом, з’явився тут у мене вільний час, і я три години поспіль дивилася всякі відео, де дівчата фарбуються. Краще б не дивилася. Тому що про половину всяких приблуд, без яких не обходиться жоден макіяж – я навіть не підозрювала. В цілому, це виглядає так: спочатку блогер показує якусь пляшечку з піпеткою, і капає собі на обличчя якоюсь перламутровою фігньою. Розмазує. Посміхається. Бере іншу пляшечку з піпеткою, знову чимось капає, знову розмазує. Посміхається. В середньому у кожної дівчини є від двох до п’яти таких пляшечок, і ось з них все тільки починається. У мене, якщо що, жодної немає.
Гаразд, далі береться тюбик, звідти видавлюється щось схоже на вазелін, і теж все розмазується. Я так розумію, це як у штукатурів: спочатку три шари грунтовки, а потім вже шпаклівка. Так що схвалюю такий підхід, тільки все одно не знаю що там в тих пляшках. Гаразд, загрунтували і тепер треба взяти два тональника: світлий і темний, і накапати ними на все обличчя.
Накапане спочатку розмазується здоровенною щіткою, потім пензлем, а потім силіконовим кружечком. І це все ще тільки перший шар! І ось на нього вже треба білий консилер під очі і на лоб, і чимось коричневим намалювати смужки як у тигра. Розмазати щіткою, пензлем, поролоновим спонжем.
Потім треба малювати брови. Олівцем, тінями, якоюсь гуашшю з пензликом, і в кінці малювання ще укласти ці брови спеціальним гелем! А у кого взагалі брів немає від слова зовсім – ви не повірите, існують РІДКІ БРОВИ! Прям ось в пляшечці з якимось клеєм плавають дрібно нарізане чиєсь незрозуміле волосся, і пензликом швидко-швидко треба це все розмазати. І вуаля – через півхвилини у тебе волохаті густі брови будь-якої форми і товщини.
Ну і далі, власне, фарбуються очі, клеяться вії, малюються губи, наноситься хайлайтер і бронзатор (тут важливо не переплутати який для чого пензлик), пудра, рум’яна, і все це обприскується спреєм для закріплення макіяжу. Усе. Тільки й того на п’ять хвилин.
Знаєте, я от чесно кажу: якби у мене були всі ці пляшечки з піпетками і тюбики з вазеліном, 33 пензлика, 20 спонжиків, 40 силіконових кружечків, рідкі брови і ще ось ці нові помади, які треба здирати з губ як плівку – я б фарбувалася мінімум години дві. І за підсумком була б схожа, вибачте, на трансвестита. Бо я навіть не уявляю: скільки років мені знадобилося б для того, щоб навчитися правильно розмазувати правильними пензлями правильні відтінки всіх цих тональників, консилерів, хайлайтерів і бронзаторів.
Як жінка – я себе тепер відчуваю пригнічено, принижено і сумно. У всіх є таємничі пляшечки і чемодан косметики, а у мене всього два тональника: один – якщо я не ходжу в солярій, і другий – якщо я в той солярій явно переходила. І пляшечки у мене зазвичай по 0.75 літра, і без піпеток. Зате коли я їх використовую – я і сама, за внутрішнім відчуттям, стаю молодше і красивіше, і всі навколишні теж відразу масово красивішають.
Коротше, не жили заможно – нічого починати. Поки я скульптурування буду освоювати – вже придумають рідке накладне обличчя з готовим макіяжем. Так що я краще ось його почекаю. Здається мені, почекати-то треба максимум рік.
