Син привів додому знайомитися дівчину. На перших погляд вона здалася мені дуже зверхньою, якоюсь такою гордовитою. Попили чайку та й порозбігалися, я питаю в сина, де він таку знайшов.
Виявляється це дівчина з університету, працює бухгалтером там же, паралельно навчається на економіста. Батьки мають свій невеличкий бізнес. Я все розумію, але мені чомусь здалося що ми не рівня їм, знала я, що синок мій настраждається ще з цією дівкою.
Одного разу зустріла їх в магазині, на той час вони вже жили окремо в орендованій квартирі. Дивлюся, а мої беруть продукти не самі дешеві, а такі, якісні, ті що подорожче, і беруть мізер, по 1 морквині, 1 булку, 1 йогурт.
Підійшла, поздоровкалися, та й я питаю, що це ви економите так чи що, шматок риби червоної, овочі по 3 шт кожного, маленька пляшечка оливкової олії. Кажу, доню, економити треба з розумом. Брати по акції, коли гарна ціна, брати з запасом, купувати не ті банани що по 50 гривень, а ті, що по 30, образно.
На що моя майбутня невістка сказала наступне: “Ви, мамо, вибачте, але ми вже самі якось”. Мене аж підкинуло, ти бачиш, соплячка, і туди ж, буде мені розказувати.
Слово за слово, от я уже іду до них додому в розвідку, побачити що їдять, як живуть. Приходжу, а там саме якась жінка прибирає в квартирі, речі в пралку грузить. Я в шоці, кажу, ви ж студенти, невже самому не можна таке зробити, це ж не важко, зате дорого як. Невісточка моя в телефоні зависла. Виявляється вона там щось заробляє, тому їй більше вигідно найняти працівника, аніж свою дупу підняти.
І банани, сказала вона мені, буде купувати за 50. Бо ті що дешеві – швидко псуються, тому доводиться їсти їх коли не хочеш, а нащо, якщо можна купити якісні і не переводити харчі.
А ще, коли я вже вилітала зі злості просто, з квартири, вслід вона мені кинула, що треба вміти не економити, а заробляти, що вона і мене може влаштувати. Е, це вже ні, я краще буду на пенсію жити і економити, аніж так як вони. Так і знала, що ця дівка до добра не доведе.
