Сашко сказав, що розлучився з дружиною заради першого побачення зі мною…

Мені було 21, йому 33. Познайомились на основі спільних інтересів по роботі. Здався дуже харизматичним, добрим, чуйним, спільні теми зблизили нас, і ми по роботі стали часто зустрічатися. З приводу особистого життя ніяких тим не вели, але я зрозуміла що закохалася і це було навзаєм.

Потім я дізналася що він проживає з дружиною і дитиною 5-ти років, і від першого шлюбу 15 років донька. Мене стали терзати думки, що мені це зовсім не потрібно, я не можу зустрічатися з одруженим чоловіком.

Пройшов деякий час, я заборонила собі всі контакти з нім.

І якось через місяць ми перетнулися, підвіз до будинку, сказав що розлучився, запросив в кіно … і закрутилося … закрутилося так, що голова пішла обертом.

Позустрічалися три місяці, і в один прекрасний ранок намалювалася його колишня дружина, ми з нею поговорили по душам, вона сказала, що між ними вже велика точка і пов’язують їх тільки діти.

А ще зізналася в вагітності від нього … Це для мене було просто шоком.

Я сказала їй, що якщо у них все добре, я піду з його і її життя.

Але вона вважала за краще зробити аборт. Було боляче, але я його пробачила, хоча і розуміла,  що завдаю біль його родичам.

Його зустрічі на непостійній основі з нею, під приводом того, що він з дитиною. Пройшов ще місяць, і у нас повинна була відбутися романтична зустріч.

Я прочекала його в кафе, довго чекала, дзвонила, він не прийшов.

Потім я вирішила забрати свої речі з його квартіри. Виявилось, що він тільки повернувся додому з їх зустрічі. Я була вражена, але сліпа любов губила розум. він благав мене пробачити, стояв на колінах і сказав, що буде зі мною. С тих пір ми прожили півтора року разом. Так між ними була жирна крапка, але він також бачився з дочкою, поступово відійшов від всіх почуттів до неї.

Через півтора року зробив мені пропозицію, я була на сьомому небі від щастя. Весілля, потім вагітність. Для нього вона була небажана, так як хотілося пожити для себе.

Я тоді то я зрозуміла, всю суть. Він мене не кохав. Я його кохала, а він дозволяв.

Кинув мене як непотрібну річ на 7му місяці вагітності, сказавши, що сім’я йому не потрібна. Я сама не витримала і поїхала до батьків.

Через тиждень мені народжувати. А він не поцікавився ні разу за два місяці ні як я, ні що я.

Подав на розлучення, я поки відмовилася, це для мене сильний стрес.

Я рада, що Бог дав мені дитину. Ось чоловікові на нас начхати.

Допомогати що-небудь робити для дитини він відмовився, ще й заявив, що буде ДНК робити.

У мене крім нього нікого не було. Я розумію, що тепер у нього чергова любов можливо і йому не до нас. І розумію, як жорстока ця людина, хоча клявся в любові і жити до самої старості.

Я заплатила сповна, за те що знищила його родину, тепер ще й ми з донькою залишилися одні. На чужому нещасті, щастя не побудуєш і це закон.

Зараз я дуже каюсь, за те, що полюбила одруженого … зі мною він зробив ще жорсткіше, ніж з нею.

Я вже була на сповіді і прічастіі. І починаю розуміти, що не любов це все, а якась хвороблива прихильність. Намагаюсь зосередитися на дитині.

І в той же час образа на нього за все … за те що кинув нас ось так, як ніби ми йому чужі … Подивимося, що буде далі … На виписку швидше за все не прийде, тому що їде на місяць на південь відпочивати.