Коли мені було 17 років, поїхала з батьками в інше місто, під Маріуполем. (Ми кияни). Там познайомилася з чоловіком на 5 років старше меня.
В свої 17 я виглядала на 15, на хлопців уваги не звертала, не закохувалася в любов, не вірила .Той чоловік, на той момент не був одружений, зустрічався з дівчиною 3 роки.
Я закохалася в нього дуже сильно. ми дуже були з ним схожі, нам було дуже цікаво одне з одним і дуже тягнуло. Я відчувала що він теж закохався але спроб якось зблизитися не було.
За мною стежили мої батьки дуже пильно, у мене дуже строгий батько і така ж мати. Ну я поїхала. і почався кошмар. Протягом (!!) років я шукала чоловіків зі схожими рисами .. це було нестерпно … я зрозуміла, що я однолюб … через 3 роки цей чоловік мені подзвонив – “Пробач кохана моя, я тебе дуже люблю і знаю що ти любиш мене у мене народилася дитина ” .
Що зі мною було не передати словами … через рік ми випадково зустрілися (я була в тому місті) змінився він дуже..
Засмучений був і подавленний. Він був одружений вже, ми почали спілкуватися, в сімейному житті у нього було все погано, з дружиною не ладили взагалі, ми стали спілкуватися з ним, півроку була дружба, а потім … потім все почалося … через місяць він пішов до мене.
Дружина спочатку принижувалася, стояла на колінах просила не йти, мені було дуже її шкода, я хотіла вже щоб він повернувся, але він не в яку …
Через деякий час дружина знайшла собі друга і подругам казала що рада що з ним розбіглися і правда було дуже складно їм жити разом .
Через рік після їхнього розлучення ми одружилися і повінчались.
Колишня як дізналася це відразу перестала давати дитину, стала налаштовувати його проти мене (хлопчик 4 роки) у нас з чоловіком дочка народилася.
Чоловік переживає з приводу сина, але я ж не знаходжу собі місця …
З’явилися жахливі ревнощі до дитини, моторошна неприязнь до колишньої, взагалі спокою у мене немає ніякого … Хоча я дуже люблю свого чоловіка і він мене, і нам разом дуже добре, але всі ці нюанси … і правду говорять -свого щастя на чужому нещасті не побудуєшь….
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…