Скільки живу, не втомлююсь дивуватися проявам людської фантазії. Тут, на мій скромний погляд, усіх обійшла моя сестричка Олександра. Якщо вірити її заявам, то я навела на неї псування. Саме тому вона і роботу знайти не може, і з чоловіком вічні проблеми, і з плануванням дітей складнощі.
Саша – моя старша сестра, хоча різниця у нас не така і велика, всього два роки. З ранніх років вірила у всі ці привороти-відвороти, навіть випросила у мами купити їй збірку чорної та білої магії. Пам’ятаю, був період, коли ці книги були на вершині популярності.
Мені захоплення сестри грали на руку, якщо вона мене дратувала, то мені нічого не варто було довести її до істерики за допомогою застиглого погляду і якоїсь римованої через рядок тарабарщини. Це все приймалося сестрою за прокляття чи псування, після чого з вереском вона неслася якомога далі від мене. Але це було у дитинстві. Вже в п’ятнадцять років мені набридли такі розваги.
Зараз ми вже дорослі – мені 31 рік, Саші 33. У обох свої сім’ї, справи та турботи. Але у Саші в сім’ї все не ладнається, що особисто мене не дивує абсолютно. У самої сестри характер не подарунок, і чоловіка вона собі обрала також своєрідного, м’яко кажучи.
Жили вони з чоловіком, як кішка з собакою, розходилися вже разів п’ять, але якимось чином завжди мирилися і на якийсь час у їхній родині встановлювався мир. Вистачало його зазвичай максимум на пів року, а потім знову все йшло за відпрацьованим сценарієм. Так вони “розважаються” вже дев’ять років.
Дітей у пари не було, але замість того, щоб ходити до лікарів і з’ясовувати причину, сестра склала лапки на колінах і казала, що просто бог не дає дітей. Хоча мені здається, що тут справа саме у здоров’ї. Сестра завжди була з пишними формами, а останнім часом набрала ще більше. Це може бути однією з причин. Але тут треба розбиратися лікарям, а сестра до них наполегливо не йде.
Минулого року не стало бабусі, мама стала спадкоємицею її двокімнатної квартири. Вона вирішила, що цю квартиру віддасть сестрі.
– Ти вибач, але Саші потрібніше. Ви з чоловіком обоє з головою на плечах, а в неї з чоловіком одна голова на двох, та й та з дірками. Ви за п’ять років вже на іпотеку назбирали, а вони майже десяток років по орендах бігають. Але нашу з батьком квартиру ми вже зараз відпишемо на тебе. Ти тільки сестрі не кажи, бо вона як завжди буде скаржитися, що тобі все найкраще дістається, – попросила мама.
Мене такий варіант влаштував. Ми з чоловіком справді оформили іпотеку і зараз боремося із щомісячними платежами. Іде туго, але ми впораємося. Не вірити мамі у питанні того, що вони з батьком залишать свою квартиру мені, причин не було.
За великим рахунком, бабусина квартира – це лише мамина спадщина, якою вона могла розпорядитися з власної волі нікому нічого не пояснюючи.
Сестра з чоловіком в’їхала до нової квартири, ми з чоловіком продовжили платити іпотеку. Якийсь час все було спокійно, поки в наші двері не постукала розлючена Саша.
– Зізнавайся, це ти зробила? – волала вона, тримаючи перед моїм носом якийсь мішечок.
– Що “це” я зробила? – Я намагалася відсунутись від сестри, побоюючись, що при черговому маху вона вліпить мені по обличчю.
– Не прикидайся! Я під порогом у себе знайшла підклад! Мені бабця сказала, що це хтось близький зробив із заздрощів. А хто з близьких мені міг заздрити, окрім тебе?
Мене охопив сміх. Ось стоїть переді мною доросла тітка, що цілком серйозно зібрала якесь сміття в мішечок і прийшла мені пред’являти, що я тут псування на неї наводжу. Та ще й із заздрості. Було б чомусь заздрити!
Я спробувала пояснити, що вона собі навигадувала усілякої нісенітниці, а цей “підклад”, який вона виявила у себе під килимком, не більше, ніж сміття, що скупчилося там. Робила б сестра частіше прибирання, не було б жодних “підкладів”. Але довести їй щось було неможливо.
Сестра сповістила всю рідню, що я на неї навожу порчу, бо дико заздрю тому, що мати квартиру їй віддала. Потім вона ще фантазувала, що цим я займаюсь не перший рік, тому в Саші не ладнається з роботою (а не тому, що вона в робочий час примудряється засипати всіх родичів веселими картинками та відео), з чоловіком (не тому, що вона вийшла заміж за скандаліста і параноїка) та дітьми (і тут теж, причина зовсім не в стані здоров’я).
Я виправдовуватися втомилася. Сестра впевнена – всі навколо винні, одна вона нещасна жертва. А нещодавно хтось (цікаво, хто, навіть припустити не можу) почав забруднювати нам двері та килимок, малюючи якусь нісенітницю і капаючи воском. Ось на це у людини час є, а розібратися зі своїм життям – ні.
Відмивати двері я вже втомилася. Думаю про симетричну відповідь, щоб сестра притихла зі своїм дрібними капостями. Мама каже, щоб я була вищою за це, але їй легко говорити, не їй регулярно доводиться двері відмивати.