Шістнадцять років я жила із двома сестрами. Молодша була адекватна, але тримала нейтралітет, ніколи в наші розбирання не встрявала. А ось зі старшою ми буквально одне одного ненавиділи

Шістнадцять років я жила із двома сестрами. Молодша була адекватна, але тримала нейтралітет, ніколи в наші розбирання не встрявала. А ось зі старшою ми буквально одне одного ненавиділи.

Я зневажала її за розпещений характер, а вона ненавиділа мене за те, що я не збираюся підкорятися її наказам. Ранок починався з того, що Аліна вимагала скласти її диван. Чи бачите, у неї «хвора спина», їй важко цим займатися.

Вона приймала за даність мої послуги, хоч я могла б цього й не робити. У нас кожен готував собі сам, але це не зупиняло її від того, щоб підійти до плити, нахабно залізти в каструлю носом і накласти собі порцію.

Мені не особливо шкода, але якщо ти не скидаєшся грошима на продукти, а при цьому працюєш, та всі накопичення витрачаєш на речі та дрібнички, то хоча б допоможи приготувати. Я вставала рано-вранці, а вона спала до дев’ятої, щоб прийти на все готове.

У нас з нею був однаковий розмір одягу, але свої речі одягати вона мені не давали. А ось навпаки – завжди, будь ласка.

Зайти в мою кімнату, відкрити шухляду, вивалити всі речі на ліжко і розкидати непотрібні майки по кімнаті, — вона була справжнім майстром.

Знайде светр, що сподобався їй, і тікає. Одяг вона носила неакуратно. Постійно проливала на нього каву чи лимонад, капала морозивом.

У своїх же, вона боїться зайвий раз притулитися до стіни, а в моїх, постійно витворює все, що душа захоче.

Її улюбленою розвагою було красти одяг, який я приготувала собі для школи. Встану, попрасую спідницю та блузку, піду у всьому домашньому готувати сніданок, щоб не забруднити. Повертаюся до вітальні – форма вже красується на іншій фігурі.

Скільки сліз було тоді, скільки сварок. Вона сильніша, так, що легко могла утримувати мене однією рукою, а іншою, поїдати мій гарячий сніданок. Вона усіх наших спільних знайомих налаштовувала проти мене.

Взагалі, вона була моторошною пліткаркою, всім кістки перемивала. А мені діставалося найбільше. В очах усієї школи я була спочатку просто істеричкою, яка може закотити скандал із будь-якого приводу.

Потім вона почала вигадувати речі все гірші та гірші, мене навіть один раз викликали до директора, бо вона хотіла поговорити про те, що я, начеб то в положенні у дев’ятому класі. Сестрі дуже подобалося псувати мені життя.

Якщо вона бачила, що я сідаю робити домашню роботу, то йшла вмикати телевізор на повну гучність, а сама при цьому йшла гуляти, бо він їй теж заважав. Коли я готувалася до вступних іспитів, вона цілими днями слухала важкий рок.

На всі свята завжди просила у батьків дуже дорогі речі, а нам із сестрою було незручно витрачати батьківські гроші. Навчати, та змусити її схаменутися, було марно.

У результаті, ми говорили, що нам нічого не треба, бо у нас є все. Сестра отримувала розкішні іграшки, а ми лише заздрили.

Одного разу вона взяла мій телефон і побачила повідомлення з банку. Таким чином їй удалося дізнатися пароль від моєї картки. Одного ранку я прокидаюся і бачу повідомлення про те, що з мого рахунку було списано дві тисячі.

На мої гнівні погрози вона навіть оком не моргнула. Сказала, що не крала їх, а лише позичила до певного часу. До речі, так і не повернула. Натомість за мною кожну копійку рахує.

Купила мені якось цукерку за двадцять три гривні, й цілий день ходила за мною, щоб я повернула їй ці гроші. У вихідні я любила поспати, бо мені не треба було ходити у справах. Вона хотіла їсти, але сама готувати не вміла.

Навіть проста яєчня у неї підгоряла. Тому, вона часто виходила з квартири, та дзвонила у дверний дзвінок, щоб я прокинулася від шуму. Тримала мене за ідіотку і думала, що я повірю в її марення про хуліганів?

Я не могла заснути вранці, коли вже прокинулася. Але сніданок я їй всеодно не готувала. Поступово, я змінила всі свої звички, та перебудувала порядок дня, щоб взагалі не перетинатися з сестрою!

Я розумію, що це не нормально, але, поки що у мене немає іншого виходу. Для винаймання окремої квартири у мене немає коштів, а напрягати батьків, мені не зручно.

Так і живемо, як кішка із собакою! Що можна зробити в такій ситуації?

You cannot copy content of this page