Сповідь продавчині зоомагазину

Вже другий рік я працюю продавцем у невеликому зоомагазині. Асортимент у нас стандартний: корм для будь-яких тварин, починаючи від рибок і до великих собак, та купа супутніх дрібничок. Хочу також розповісти про наболіле

Напевно, немає жодної людини, яка б не помітила, що все дорожчає, а цифри на цінниках змінюються чи не щодня. На жаль, ціни зростають скрізь, зокрема й у зоомагазинах, майже все, що тут продається, завозиться з-за кордону, а отже, купується за долари, про курс яких усі знають.

Проте мені, тендітній дівчині, доводиться вислуховувати дуже багато образ, щодо підвищення цін. Не дивлячись на те, що я просто найманий робітник, я не володію магазином і не встановлюю в ньому ціни. І тим більше, не визначаю державну політику, не встановлюю курси іноземних валют і не беру участі у формуванні мита.

Не розумію, чому я маю слухати погрози викинути з дому своїх кішок та собак, адже годувати їх більше нема чим. Вони так на жаль давлять і думають, що я їм віддаватиму корм в рахунок власної зарплати (крихітної, до речі, але ж це нікому не цікаво).

Не можу дати настільки бажану вами знижку, тому що не маю на це права. І цього права у мене не з’явиться, як би сильно клієнти не грюкали дверима, вибігаючи з нашої крамнички.

Я відмовляюся навіть намагатися зрозуміти деяких клієнток у дорогих шубах, які влаштовують істерики щодо підвищення ціни на 40% на банку, не найдорожчого, котячого корму. Ніколи не повірю, що у вас ці гроші останні. Зрештою, годуйте свою породисту кішку манкою або домовляйтеся, щоб вона мишей ловила, я тут до чого?

Не я змушувала їх заводити котів та вівчарок, яких треба добре годувати. Це їх головний біль, і не треба намагатися його перекинути на мене – у мене взагалі ніколи собак не було і, гадаю, ніколи не буде.

Я завела собі морську свинку, бо думала головою наперед. Чим думали ці люди, заводячи собаку, я не знаю, але це їх особиста справа, яка не має до мене жодного відношення. До речі, своєму улюбленцю я купую корми за тими ж цінами, що й всі, і не прошу знижку у керівництва на копійчані товари.

Такі покупці, на щастя, далеко не всі. Як не дивно, пенсіонери практично не влаштовують у нас у магазині таких сцен. Мовчки зітхають, відраховують потрібну суму і тихо йдуть годувати своїх улюбленців.

Не знаю, з чим це пов’язано, але за своїх неврівноважених однолітків мені іноді дуже соромно.