Стрілки годинника невблаганно наближалися до четвертої, а це означало що, до початку довгоочікуваного побачення залишалося всього хвилин п’ятнадцять.
Світлана приїхала вже пів години тому, але не хотіла заходити до кафе, щоб її візаві не подумав, ніби вона дуже поспішала і сподівалася на це побачення.
Світлана припаркувалася на протилежному боці вулиці та вдивлялася у широкі вікна кафе, намагаючись розгледіти всіх відвідувачів. Нікого, хто хоч трохи був схожий на фотографію Олександра, вона не спостерігала.
Хоча за тими фотографіями, які були викладені в його профілі, впізнати його все одно не було можливим. Обличчя там не видно, постать лише загалом, проте який простір для фантазії.
Від нервів Світлана вже з’їла з губ всю помаду і тепер копалася в сумочці, щоб знайти там дзеркальце. Нічого не вийшло, тому виправляти макіяж довелося в дзеркалі заднього виду.
Вона так захопилася цим процесом, що пропустила момент, коли до кафе зайшов чоловік та сів за столик.
Серце Світлани гулко стукнуло у грудях, дихання почастішало, а руки спітніли. На це побачення вона покладала великі надії, тому що в листуванні та загадкових фотографіях їй Олександр дуже подобався.
Познайомилися вони на сайті знайомств, оцінивши фотографії один одного та зав’язавши легке спілкування. Спілкувалися аж два тижні, а потім Світлана наважилася позитивно відповісти на запрошення до кафе.
І ось зараз вона туди увійде, побачить свого Олександра, а далі… Світлана не придумала, що буде далі, але десь на краю свідомості залунав марш Мендельсона і промайнуло біле вбрання нареченої.
Глибоко вдихнувши кілька разів, Світлана вибралася з машини та попрямувала до кафе. По дорозі вона машинально кусала губи, тому на момент входу в кафе помади на нижній губі вже не залишалося.
Від порога і до столика Світлана не відводила погляду від чоловіка, що сидить там. Він розташувався так, що видно було тільки його светр, тому Світлана згоряла від цікавості.
– Олександре? – Поцікавилася Світлана і, отримавши позитивну відповідь, стала знімати пальто, відзначивши, що кавалер не поспішає їй у цьому допомогти.
Вже не така задоволена Світлана подумки поставила кавалеру мінус, самостійно роздяглася, сіла за стіл і тільки після цього підняла очі на Олександра.
– Ти? – обурено видихнула Світлана, розглядаючи на всі очі колишнього чоловіка, з яким вони розлучилися рік тому. Той, мабуть, розгледів у Світлані колишню дружину раніше, тому й у ступор впав теж раніше.
Запанувала незручна пауза, яку порушила офіціантка. Вчепившись у рятівне меню, і Світлана, і Сашко перевели дух.
– Щось довго ти меню розглядаєш. Алкогольні напої розташовані на останній сторінці, – нарешті не втрималася та уїдливо сказала Світлана, якій треба було хоч щось сказати, щоб її не розірвало від емоцій, що переповнювали.
Колишній чоловік хмикнув, відклав меню і якось вже спокійніше глянув на Світлу. Під його поглядом їй стало некомфортно, тому Світлана поспішила відгородитися від чоловіка меню.
Коли офіціантка прийняла замовлення і з чемною посмішкою видерла у Свєти з рук щитове меню, дівчина зібрала всю мужність у кулак і глянула на Сашу.
– Мої привітання, – раптом сказав він, підперши підборіддя кулаком. Спіймавши незрозумілий погляд колишньої дружини, Сашко посміхнувся. – Вітаю з освоєнням фотошопу. Я на фотографіях тебе навіть не впізнав, добре постаралася.
Світлана стиснула губи та отруйно поцікавилася, яким це бізнесом займається колишній чоловік і чи не вважає він таким періодичну зміну коліс на машинах друзів. Рахунок був один один, але ніхто не хотів поступатися.
– Дорогенька, я завжди знав, що ти маєш проблеми з точними науками, але не думав, що настільки. Ти ж неправильно порахувала свій вік, коли вказувала його на сайті. Чи це старість, що підкрадається, так на пам’ять впливає?
– Любий, ти коли пишеш, що спортсмен, то хоча б чесно вказуй вид спорту, а то дама очікує побачити підтягнутого качка, а тут ти зі своїм першим юнацьким по шашках.
– Свєта, а ти ось пишеш, що твоє хобі – це кулінарія. Чому не уточнюєш, що ти чистий теоретик і не йдеш далі за збереження різних рецептів до себе на сторінку?
– Сашо, ти ж знаєш, що активний спосіб життя мається на увазі більше, ніж спринтерський забіг у вихідні за пивком?
Глузування швидко перейшли в розряд спогадів, і колишнє подружжя пригадали одне одному все, що встигло відбутися за п’ять років їхнього спільного життя. Нарешті Світлана дізналася, як було розбито люстру в залі та чому кіт два тижні жив під диваном, відмовляючись вилазити, а Сашко з’ясував, як з’явилася подряпина на крилі його автомобіля і що дарма він грішив на сусіда. Але зараз це все викликало у колишнього подружжя лише сміх.
Наприкінці вечора Саша допоміг Світлані вдягнути пальто і на порозі кафе сказав, що, на його думку, побачення пройшло непогано.
– Я тобі завтра напишу, гаразд? – Запитав Саша в спину Світлані, але та тільки невизначено знизала плечима.
“От коза”, – з усмішкою подумав Сашко і поквапився до своєї машини. Світлана ж, приховуючи у комірі задоволену посмішку, йшла до своєї.
“Підкрадається старість … От козел! Ні, завтра відповідати на повідомлення не буду, а ось післязавтра дуже може бути”, – усміхалась про себе Свєта. Марш Мендельсона в її голові чомусь заграв набагато голосніше.
