Живемо з чоловіком 10 років, двоє дітей, 5 та 8 років. З коханим познайомилися, коли він був років 5 у розлученні, від першого шлюбу у нього син (на той момент йому було 15 років).
Чоловік пішов сам із сім’ї, але намагався ні в чому не обмежувати сина. Дорогі телефони, одяг з дитинства брендовий, кишенькові витрати, відпочинок кілька місяців за кордоном. Дуже балував сина і вважав його особливим, обраним.
Олексій, відучився за кордоном, але вчився погано, ми з чоловіком переказували гроші на картку йому, вони часто зникали у невідомому напрямку, навчання прогулював і в результаті з Англії його відрахували за прогули у навчальному закладі.
Я намагалася чоловіку відкрити очі, мовляв, не треба так балувати сина, але у відповідь було сказано, щоб я не лізла не у свої справи, і що я нічого не розумію в цьому, і хлопчик повинен змалку рости майже в нормальних умовах. Чоловік заплатив знову за навчання, і Льоша абияк закінчив університет.
Потім ми йому орендували квартиру там, я думала, що можна пожити було і в гуртожитку, але чоловік і чути не хотів про це, сказав, що не престижно це. У результаті син став водити незрозумілі компанії до себе, працювати не хотів, чоловік спонсорував грошима.
Я своєю чергою відійшла від цього питання, щоб не дратувати чоловіка, ну раз так, то навіщо лізти з порадами. У результаті син не став працювати, і повернувся до нашого рідного міста.
Сказав, що не може знайти себе, і не хоче поки що працювати. Просить купити йому свою власну квартиру, хоч би одну. Але це добре.
Від спільних знайомих я випадково дізналася, що він завів погані звички. Чоловік це приховує, та й я не питаю. Але хлопчик став дуже неадекватним, виглядає не зовсім здоровим і наче агресивним.
Мені стає страшно, а що як він зв’яжеться з компанією якоюсь поганою, і приведе до нас їх. Він ніде не працює, його повністю утримує тато.
