Синів у мене двоє, вони виховувалися в повній родині. Небіжчик був доброю людиною, всьому синів навчив: руками працювати, полагодити, підправити, машину відремонтувати.
Ліс, походи, риболовля, гараж — сини завжди з батьком були. Ми не пили, дітей не карали, грошей вистачало.
Обидва в армії відслужили, вищу освіту здобули. Виросли, пішли у вільне плавання. У молодшого сина все добре, а старший невдало одружився.
Сім років епопея тривала. Весілля старшому зіграли, коли молодший уже мав доньку. Хоч онуку чоловік встиг на руках потримати. Овдовіла.
Одна квартира дітям відійшла. Вони її продали, а гроші навпіл поділили. Молодший іпотеку взяв на власну квартиру, а старший купив кімнату. У кімнаті із дружиною вони й жили.
Спочатку дружина старшого із сусідом по комуналці загуляла. Року навіть після весілля не минуло. Син її спіймав, вона на колінах стояла, вибачалася.
Сусід з’їхав, кімнату в оренду здавати почав. Невістка була в положенні, але, дитині з’явитися на світ не судилося. Невістка почала до подружок бігати, горе заливати.
Знайшла собі іншого мужика, та почала з ним жити. Тільки потім син дізнався, що дружина від нього пішла.
П’ять місяців старший був самотній, розлучатися зібрався, та не встиг, дружина повернулася. Він її не впустив, так вона у сусіда кімнату винайняла.
Жили вони в одній квартирі, помирилися, вона навіть знову була в положенні. І знову все по накатаній! Дитина не з’явилася, подружки, мужики.
Вдруге син встиг дійти до РАГСу, і дружину з собою взяв. Вони, поки сиділи в черзі, передумали розлучатися, знову зійшлися, та стали жити. Це просто якийсь жах!
У мене із синами стосунки довірчі. Знаю, і завжди знала, що у них у житті відбувається. Вони знають, я в душу не полізу, але старшого підтримувала. Він мені дзвонив, та казав, що дружина пішла.
– Мені співчувати чи радіти? — питала, і вела подальшу розмову, відштовхуючись від відповіді на запитання.
Декілька років вони спокійно жили. До лікаря сходили, невістка обстежилася. Підлікували її, попередили, що якщо надумають заводити дітей, то буде не просто, а з медикаментозною підтримкою.
Прикро за нього було. Озиралася в минуле, гадала, що ми з чоловіком йому не додали. Не розуміла, чому діти, які виросли в одній родині, є настільки різними.
Не розуміла, чому син дозволяв їй витирати об себе ноги. Мовчала, бо знала, що мовчання золото.
Коханець невістки встиг одружитися за ці кілька спокійних років.
З дитиною у сина і невістки не виходило, вона знову почала до подружок бігати, знову з коханцем зіткнулася. Він від дружини пішов, вона від чоловіка пішла.
Втретє невістка пішла від мого сина, всі три рази до одного й того чоловіка! У шлюбі коханця встигла з’явитися дитина.
Четвертої зради син, нарешті, не пробачив! Подав на розлучення. Вона приходила, бо коханець до дружини та дитини повернувся, але син її не прийняв.
Подзвонив старший, та сказав мені про розлучення. Я навіть, заплакала від щастя! Молилася, щоб Бог дав синові розуму та люблячу дружину. Якби мені років десять тому хтось сказав, що я радітиму розлученню одного із синів, я б не повірила.
Після розлучення син узяв кредит, викупив у сусіда кімнату. Мешкає один у двокімнатній квартирі. У тиші та спокої. Ремонт робить.
Колишню дружину скрізь заблокував, та вона сама приходила кілька разів, так, що він із поліцією її виганяв. Я не знаю, як можна назвати цю жінку.
Я не розумію, чому стільки років їй сходили з рук зради. Дітей немає, я б зрозуміла, якби син заради дітей терпів.
Молюсь, щоб Бог послав старшому добру дружину, а у молодшого, щоб тривало нормальне життя.
Молодший одружений дванадцятий рік, донька та синочок у них.
Невістка хороша, розумна. Завжди зателефонує, самопочуттям поцікавиться. Закуповуватися продуктами поїдуть, обов’язково дзвонить, питає, чи треба мені щось.
Мені не треба, у мене все є, я працюю і пенсію отримую, але все одно турбота невістки приємна. З дітьми їм завжди допомагаю, в гості їжджу. Дивлюся на сім’ю молодшого, і тішуся.
Хоч би старшому теж пощастило. Він добрий, працьовитий, без шкідливих звичок, чуйний. Дружину б йому гарну, ласкаву, щоб серцеві рани зцілила, щоб дитину подарувала, тоді я була б спокійна! Ось так в житті буває!
