Liudmila

Таня розгублено дивилася на дівчинку, – така маленька, худенька, наче горобчик. – Таню, ну ось така у мене сестричка двоюрідна! Ти знаєш що, може сукню яку купити їй?

Валерій спішно поїхав у рейс і, поспішаючи, забув закрити пошту. Ноутбук стояв на кухонному столі, екран ще не згас, і перше, що я побачила, – рядок: – Шановний

– Ти знущаєшся? – Сергій з шумом відсунув кухонний табурет і грузно опустився на нього, склавши руки на великому животі. – Час бачила? Ніна неквапливо струсила воду з

– Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим тістом. Ніна зупинилася посеред проходу і відсунула телефон від вуха. Подивилася на екран.

Весілля вийшло скромним – гостей тридцять, не більше. Кафе на околиці міста, білі скатертини, осінні квіти на столах, і жодної тамади з конкурсами, від яких хочеться провалитися крізь

Марії нашої не стало ще навесні. Пішла вона тихенько, на самому початку березня, коли на полях тільки перші проталини з’явилися. Світла була жінка, нікому поганого слова за все

– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися! Ми вільні від усього. Діти працюють, у них своє життя. Танько, свобода! –

– Ти ввімкни мозок, агов! Ти тут ніхто, лише дружина, – свекруха тремтіла від гніву, і, здавалося, ледве стримувалася, щоб не ляснути невістку. – Це все мого сина!

Тетяна любила свою дачу. Вона дісталася їй від батьків – ділянка, стара хата, яку вони з Андрієм поступово впорядкували, яблуні, посаджені ще батьком. Щовесни вона приїжджала сюди у

– Ні, це нісенітниця якась… Або непорозуміння, – прошепотів Паша собі під ніс… …Він зміцнів лише до серпня. Тільки-но почав ходити по кімнаті без тростини, попросив у матері