– Вибачте мені, будь ласка, вибачте… Я правда не знала, що він одружений. Він казав, що їздить на роботу… Вахта, відрядження…
– Андрій, я ресторан забронювала. Потрібно подумати, кого запросимо. Марина клопотала на кухні, одночасно накриваючи на стіл. Красиві страви, стильний посуд, ідеальне сервірування – вона з усіх сил
– Сказала свекрусі: “Ідіть командувати до себе додому” – чоловік вимагає вибачень
Ірина не вважала себе конфліктною людиною. Три роки вона це доводила собі, чоловікові, і мовчки свекрусі. Три роки усміхалася, кивала, переставляла назад те, що свекруха переставляла на своє
– Мамо, давай обговоримо твої фінанси. Ти отримуєш пенсію, я щомісяця переказую тобі п’ять тисяч, – у сумі виходить тринадцять. І тобі не вистачає? Де гроші?
Лєра подивилася на екран телефону – надійшло повідомлення від мами. – Лєро, не могла б ти перекинути мені тисячі три – не вистачає на ліки. Вона вже потяглася
– По закону, – твоя одна четверта будинку! Це по закону, мамо, – ну ти ж так не вчиниш, – впевнено промимрив син
Двоповерховий будиночок за містом, – година їзди з роботи. Перший поверх – дві кімнати: спальня господарів та кухня-вітальня. Другий поверх – дві кімнати для дітей. Кухню вони називали
– Дивні злодії, правда, Катю? Самі приїхали, самі ключик взяли, самі все в багажник завантажили. І навіть дітей із собою взяли, – мабуть, для сімейного підряду! – Гаркнула тітка
– Миколо, бери той ящик, де огірки з гірчицею, вони в неї цього року найвдаліші, – пролунав у нічній тиші різкий шепіт. – Важко, Катю. Може, годі вже?
– Артеме, а скажи мені, будь ласка, яка частка тут твоя? – спитала свекруха. – Скільки на тебе записано? – Ніскільки, мамо, – знизав плечима Артем. – Будинок повністю належить Ларисі, вона тут господиня. – Як це ніскільки? – Вона підскочила до сина. – Як ти дозволив оформити таку нерухомість лише на неї?
– Ларисо, ти вийдеш за мене? – Запитав Артем, простягаючи оксамитову коробочку. Лариса посміхнулася і похитала головою, відсуваючи руку. Повторювати попередні помилки вона не хотіла. Їй вистачило пекла
– Свахо, я хотіла спитати. Ви квартиру здаєте – навіщо воно вам, ця оренда? Гроші невеликі, а клопоту скільки. Хай би діти жили
Наталя дізналася про претензії свахи не від чоловіка й не від сина. Дізналася випадково – почула уривок розмови на кухні, коли Катя розмовляла з матір’ю телефоном і думала,
– Не тягнеш ти, Дар’є, не тягнеш, а вже час! Подивися, інші у твої роки… – нарікали родичі
Даша стояла біля дзеркала в передпокої, роздивляючись своє відображення. Темні кола під очима видавали безсонну ніч, у скронях стукало. Вона нанесла тональний крем, трохи торкнула вії тушшю. Сьогодні
– Вов, ти чого примчав так рано? Дівер плюхнувся на табурет і злісно зиркнув на Ніну. – Це у своєї благовірної спитай! Охоронець мені заявляє, що моя перепустка анульована. Замки по всьому поверсі поміняли! Ти зовсім у директорку загралася?
Ніна акуратно склала банківські виписки в стос. Вона скріпила аркуші степлером і лише потім відсунула від себе порожню чашку. Ранок суботи починався галасливо. Свій бізнес з гуртового продажу
– Хтось же має контролювати, куди йдуть гроші мого сина, раз рідній матері начхати ! – Видала колишня свекруха
– Дякую вам величезне, що виручили, – Поліна втомлено притулилася до одвірка. – Без вас я взагалі б не впоралася. Лариса Петрівна затрималась у дверях, неквапливо зав’язуючи шарф.

You cannot copy content of this page