Liudmila

– Я ж по-дружньому тобі говорю, дівчинко моя, поки ти дров не наламала. Кіра присунула пластиковий контейнер із домашнім кексом ближче до співрозмовниці й змовницьки понизила голос. –

– Ох, Ірочко, ну коли ж ви приїдете? Я ж Семена два роки не бачила! Рідного онука, два роки! – голосила у слухавку Світлана Василівна. Ірина тихенько, щоб

– Ти з’їжджаєш за два тижні, – голос Ніни Петрівни, матері Андрія, був холодним і жорстким. – Мамо, схаменись! Куди ми підемо з дитиною? – Андрій стиснув телефон

Марія після появи другої дитини зрозуміла, що чоловіка від гулянок не втримати нічим. Валерій, як і його батько, виявився бабієм. Пішов до молодої кухарки, яку прислали в їхнє

– Сонечко, я тут список накидав. Значить, дивись: я, ти, Микита, мама з татом, Костя із Лєнкою, Льошка, Серьога, Дімон. Не знаю, звати Макса чи ні? – Чи

– Підйом! Я там поїв. Приберися, посуд помий, і на обід щось придумай,- кричав дядько Толя над вухом. Вона протерла очі. – А коли це в нас удома

Телефон на журнальному столику завібрував уже вчетверте поспіль. Валя сиділа в глибокому кріслі, підібгавши під себе ноги, і методично відпивала гарячу каву з великого кухля. – Не відповіси?

Світлана знала, що батьки приїдуть у суботу. Знала ще три тижні тому – мама зателефонувала заздалегідь, як завжди, щоб «не впасти, як сніг на голову». Вони жили у

– Та де їх носить? Господи, що тепер буде? Що буде… – сказала собі під ніс Тамара Іллівна. Вона знову підійшла до вікна і придивилася до темряви двору.

Наталя повернулася з роботи. Останній місяць перед декретною відпусткою. Носити великі пакети із продуктами було вже важко, а чоловік цього не визнавав. – Ти ж не штангу підіймаєш.