Liudmila

– Ну все, хлопці, мені час! – крикнув Роман, застрибуючи на підніжку потягу, що вже рушив. З перону йому махали друзі, хтось намагався щось крикнути насамкінець. Він усміхався.

– Я до мами поїхав, вона терміново просила допомогти. Буду завтра ввечері. Не нудьгуйте. Ти ніби хотіла сходити в кіно з Алісою. Мені мультики не цікаві, ти ж

– Ти виганяєш рідну дочку? В положенні?! – Катя стояла у дверях із валізою, очі повні сліз. – Мамо, як ти можеш? Марія Семенівна трималася за одвірок, щоб

– Не піду, навіть не вмовляй! Не розумію я твоєї пристрасті копатися у цьому лахмітті. Ходімо краще по  нормальних крамницях пройдемося, – Марина потягла Олену за рукав. –

– У них що, родичів немає? Навіщо ти привела їх? Шкода тобі… Шкода? А нас не шкода?  Ми самі тут ледве поміщаємось! Завтра ж дзвони в опіку, я

Майя стояла перед відкритою шафою і перебирала вішаки, на яких висіли її блузки та сукні. Вона ніяк не могла знайти шовкову блузу кольору лаванди, яку збиралася надіти на

– Мамо, ти взагалі в собі? Тобі, мабуть, у лікарні не те лікували! Як можна було порівняти мене, та цю..? – Аліна підбирала найприкріше слово, щоб мати швидше

Весь день до Андрія дзвонили родичі. Навіть ті, з якими вони з дружиною кілька років не бачилися і лише обмінювалися вітаннями до свят у соцмережах. Ні з якими

– Аня, купи торт! Сьогодні у нас радість! – мама сяє, простягаючи гроші. Я завмираю з підручником у руках. Радість? У нашій двокімнатній хрущовці на п’ятьох? Серце заходиться

– Мамо, ми серйозно поговорити приїхали, – Андрій поставив на стіл магазинний пиріг і ніяково усміхнувся. Людмила дивилася на сина та невістку, які розташувалися в її маленькій кухні,