Liudmila

Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в

– Ну і чого ти викаблучуєшся? – невдоволено спитала мати. – Хіба я щось погане пропоную? Як можна так просто відмовлятися від житла? Валерія примружилася. Потрібно було знайти

– Синку, у мене серце так ниє, нічого робити не можу, – говорила моя свекруха, закочуючи очі. – Хай Валя прийде, прибере, поїсти зварить, вікна помиє, бо вдома,

Ірина сиділа біля відчиненого вікна. Був ранній червневий ранок. Зовні лунали звуки нового дня: щебетання птахів, легке шарудіння листя, час від часу долинали голоси перших перехожих. Було не

До сорока трьох років заміж Ганна так і не вийшла. Спершу навчалася, потім робила кар’єру. На «всякі дурниці» часу не вистачало. Потім стосунки з чоловіками, звичайно, траплялися, але

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо

– А що у нас сьогодні на вечерю? Вікторія заплющила очі. Пальці завмерли над клавіатурою ноутбука, і на секунду їй здалося, що якщо вона не розплющить очі, то

Ірина стояла посеред кімнати та милувалася результатом. Стіни були пофарбовані в спокійний бежевий, новий диван стояв біля стіни, штори висіли рівними складками. Три місяці ремонту нарешті скінчилися. –

Ураган вирував всю ніч, стихло тільки до ранку. З хати виходити було страшно. Що він там накоїв? Дерева хиталися, блискали блискавки. Іноді наставало затишшя, але потім негода з

– Навіть не смій на поріг цього будинку приходити! – заявила мені бабуся, коли я приїхала до неї та сестер, – від тебе дитбудинком пахне, пішла геть! Ще