Liudmila

– Ну ти прямо всі речі збираєш, Ілюша, – несхвально сказала мати. – Мамо, ну я що, за трусами та шкарпетками до тебе бігати буду? – Могли б

До терміну залишалося трохи більше місяця. Ганна вже не працювала. Вона, не поспішаючи, вставала вранці. Її чоловік, Костя, сказав, що він сам може зварити собі каву і зробити

– Лілю, ви ж сестри! Ти що? Мама вичікувально дивилася на Лілю, змушуючи поглядом вибачитись і зробити так, як просить мама, як буде правильно. Але, дивна річ, Ліля

Михайло розмовляв по телефону. Олена відразу зрозуміла з ким. Сестричка! Звичайно, знову ця Іринка. Мила молодша сестра чоловіка. Ось не сидиться їй удома, все їхати треба кудись. Мишко

– Мамо, ти тільки не злись, але Оля знову покликала Настю, – тихо сказав Андрій, втягнувши голову в плечі. – Знову?! Ти ж казав, що її не буде!

Антон довго стояв біля вікна потяга, дивився, як мелькають за склом знайомі місця. Он той берег, де вони з батьком рибалили. А ось міст через річку – скільки

– Любов Борисівно, а хто вічно товкмачив, що хоче онуків? Ось тепер і сидіть! Мені теж жити треба, між іншим. –  Поліно, але ж два тижні? Ти з

– Ну що, доню, я до вас! У горлі першить, і, здається, температура підіймається. Доглядатимеш мамку? – Галина говорила про це так радісно, ніби курс долара впав до

– Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустка тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня у вересні в садок піде,

– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка.