– Паличку подарую – повинна радіти, бо чоловік коханий тобі її приніс! І взагалі, дорогий не подарунок, а увага…
– Лідо, я не зрозумів, а що це у тебе з виразом обличчя? – Гості вже розійшлися по домівках і щаслива іменинниця завантажувала в посудомийку останні тарілки, коли
– Ану припини! Щоб не сталося, – ти тепер мати! Шмарклі підітрі, молоко зникне від переживань, – сказала медсестра
Таня лежала, відвернувшись до стіни. Усім принесли дітей для годування, а її малюка навіть не показали. Медсестра мовчала, а лікаря ще не було. Вона точно знала, що малюк
– Так їй і треба! Вона зруйнувала нашу сім’ю і отримала покарання. Тепер її дочка сирота, а Юлька в Одесі  відпочиває і нічого не потребує, – говорила Олена подрузі
– Мамо, а коли тато з відрядження повернеться? – жалібно спитала семирічна Юля. – Ніколи, – сухо і навіть якось безжально відповіла Олена, скривджена на колишнього чоловіка. –
– Стривай! Але ж мені завтра на роботу! Куди я дітей подіну?! – А це вже твоя проблема! Я тебе попереджала! – Грюкнула дверима дружина, залишивши розгубленого чоловіка з племінниками
У п’ятницю Ліза повернулася з роботи трохи раніше – нарешті всі справи було завершено, замовник проєкт схвалив та сплатив. Шеф оголосив, що з понеділка половина колективу працюватиме віддалено.
– Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Ані. – Це ще чому? – обурився Микита. – Тому що в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе. От і живіть так!
– Мамо, де мій сніданок? – Яна увірвалася в спальню без стуку. – Я спізнюся до школи! Ніна спробувала підвестися, але голова запаморочилася. Термометр показував тридцять вісім та
– Що робити? Скандал закотити? Речі його надвір викинути? Чи промовчати, вдати, що нічого не знайшла?
Знаєте, як це буває – копаєшся в кишенях чоловікового піджака перед пранням, і раптом знаходиш щось таке? Ось і я так. Спочатку навіть не зрозуміла, що то за
– Надюша, я вдома, зустрічай! – Л-Льоня?! А ти що так рано? Ти ж мусив тільки через три дні повернутися…
– Надюша, я вдома, зустрічай! – Л-Льоня?! А ти що так рано? Ти ж мусив тільки через три дні повернутися… Жінка, років тридцяти, вийшла в коридор, поспіхом загортаючись
– І бувають же такі матері…
Зоя Іванівна глянула на годинник: – О пів на сьому, а Гліба так і не забрали. У мене теж діти одні вдома, чоловік до восьмої вечора на роботі.
– Хоч, наче, і чужі, – але в душі і серці, – свої, рідні…
– Мамо Фая, ти як тут? Ми ось з Антошкою проходили повз, йдемо з крамниці, вирішили зайти, дещо й тобі купили, – обіймала Юля свою названу матір. Вони
– Що сталося? – Прокричала Олена. – За десять днів ти приходила кілька разів? На бідолашного кота без сліз не глянеш, на їжу накинувся, як навіжений! – Ти сама їла щодня, а йому доводилося терпіти по кілька днів, поки ти зволиш прийти і погодувати! Нічого було з’їдати все одразу, – з єхидством промовила сестра
– Не можна дарувати собаку просто так! Це тварина, а  не іграшка! – Сказав Ігор на підвищених тонах. – Ну вона ж так хоче цуценя! Не розумію, чому

You cannot copy content of this page