– Мам Нік, допоможи мені, га? – Ангеліна слізно на неї подивилася. – Цього разу я нікого не підведу. Обіцяю. Я не хочу в дитбудинок
– Все! Я більше не можу, – відрізала Вероніка. – Я вже зрозуміла, що дочку ти не кинеш, отже, піду я. Точніше, ви звільняєте мою квартиру, і я
– Так шкода стало їди для рідні, що навіть з’їхати вирішив? Ось до чого жадібність доводить…
Олексій жив разом із батьками та сестрою вже другий тиждень, і йому це не подобалося. Виявилося, що жити одному було набагато краще. Він прокинувся о пів на восьму
– Це все монтаж! – свекруха зробила обурене обличчя. – Якби ж … Це запис із сусідського реєстратора, – я підібгала губи. – Ну, і що такого?! – верескливо спитала вона. – Я просто їздила в аптеку! Це що, злочин? – Це не злочин, – чоловік тепер теж насупився. – Але чому ти приховала від нас, що в’їхала у щось…
– Хто розбив мою машину? – я не вірила своїм очам. Мені ніхто не відповів. Ще б пак. Адже я стояла на подвір’ї одна і дивилася на своє
– Я думала, що ми сестри, а ти через якісь сім тисяч готова виставити мене на ганьбу! Ти знаєш, що ця Даша майже всім нашим знайомим роздзвонила, що я ошуканка і мало не злодійка? А я ж можу сказати, що і гроші, і цей пакет з її лахами тобі передала, і що це ти брешеш
Лариса поклала сина спати й сіла перед телевізором із кухлем чаю. Сьогодні очікувався тихий вечір. Її чоловік – Арсеній – учора поїхав у відрядження. Повернеться дня за три.
– Дівчата, ну це ж просто сварка… – Просто сварка? – Оксана навіть засміялася. – Віро, прокинься! Це дзвіночок! Перший, але не останній. Ми вже це проходили!
– Дивись, яку красу знайшла! – Віра витягла з пакета коробку з гірляндою і потрясла перед носом Кирила. Чоловік відірвався від телефону, ковзнув поглядом на упаковку. – Угу.
– Михайле, вам час. Я вам радив би до лікаря зайти. Серце перевірити. – А що не так із моїм серцем? – Мені здається, що у вас його немає!
Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів навпроти обшарпаних коричневих дверей. – Може, все-таки помилився?
– Мені соромно брати тебе на бенкет! – Сказав чоловік. За годину вся еліта дивилася тільки на його «сіру мишу»
– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока
Дружина зібрала речі та зникла у невідомому напрямку
– Досить вдавати святу. Все налагодиться. Жінки ж відхідливі, покричить та заспокоїться. Головне – мети досягнуто. У нас є син, рід продовжується. Діна промовчала. – Гошо, – Діна
– Господи, та у нас же своїх троє!
– Господи, та у нас же своїх троє! Настя тяжко сіла на диван. Схопилася за голову. Федір похмуро, спідлоба глянув на неї. – То що мені тепер зробити?
– Так, все, годі! – Суворо сказала мати. – Припини цей концерт! І припини наїжджати на Віктора. Якщо щось не подобається, двері завжди відчинені. Іди, куди хочеш. Або шануй мій вибір
– Він тебе дурить, мамо! – я кричала в слухавку так сильно, що дочка у мене на руках злякано здригнулася і заплакала. – Ну, як ти можеш бути

You cannot copy content of this page