Liudmila
Михайло отримав спадщину від батьків. Єдиний син, ділити ні з ким не треба. Горе втрати змінилося радістю збагачення. Все життя працював на заводі, хоч і майстер цеху, але
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій ночі, тому я і взяла з собою «охорону» – п’ятнадцятирічного сина Максима. Ми
– Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку, а вона не відповідала. Вже й Олька прокинулася і стала задирати вгору товсті
– Та не хвилюйся ти, Віро, все “схвачено”! – мати так голосно говорила телефоном, що я почула ще з порога. – Марина сплатила, організувала, сама все привезе. А
– Ганнусю, голубонько, я все! – проголосила Тетяна Олексіївна з порога. – Поки до вас дісталася, трохи богу душу не віддала… Фух… Ну, з прийдешнім! – Дякую… І
– Олю, ти де? Мені терміново треба піти, приїжджай негайно! Повідомлення від Олени висвітлилося на екрані телефону о пів на десяту ранку. Ольга відставила кухоль з недопитою кавою
Алла накрила стіл до чаю: поставила два кухлі, вазу з варенням, дістала з холодильника коробку з тістечками, які купила спеціально для сьогоднішньої зустрічі. Вона чекала в гості Римму
– Ох, ну нарешті дісталися! Сашенька, Ксюшо, як же я рада вас бачити. Знайомтеся, це Світлана, сусідка моя. Ось, вирішили вибратися разом, відпочити, розвіятися на кілька днів. Ксенія
– Я твій чоловік, тож маю право говорити, а ти мусиш мене слухати! – почав було Костя, але я його перервала. – Ти колишній чоловік! І ти більше
– Куди це я маю переїхати? – здивувався колишній чоловік. – Назад до мами – на свої законні метри! – пояснила Зоя. – У тебе там скільки? Одна