– Все, годі! – Віктор грюкнув по столу так, що підстрибнули тарілки, – зроби так, щоб я тут більше не бачив ні твоєї подруги, ані твою сестру!
– Все, годі! – Віктор грюкнув по столу так, що підстрибнули тарілки, – зроби так, щоб я її більше не бачив! – Ти серйозно? – З викликом відповіла
– Знову вона їде! – Настя жбурнула телефон на ліжко. – Щоп’ятниці! Як за розкладом! Льоша зітхнув, відклав планшет. – Ну що поробиш, сестра ж
– Знову вона їде! – Настя жбурнула телефон на ліжко. – Щоп’ятниці! Як за розкладом! Льоша зітхнув, відклав планшет. – Ну що поробиш, сестра ж. – Сестра? Та
– Допомагаю, допомагаю, і я ще погана! – бурмотіла мати, спускаючись сходами під’їзду. – Я ж говорила! Я ж попереджала! Але ж вони розумні! Ось самі й висьорбуйте тепер!
– Ти зла, меркантильна, безсердечна! – випалила дочка. – Я?! – Ти! Ельвіра Юріївна різко підвелася і вискочила з квартири дочки, сильно грюкнувши дверима. – Допомагаю, допомагаю, і
– Оце так гостя! – Обурилася сестра
– Мамо, ну що ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїжджає! Зрештою, вона така сама дочка, як і я, – із роздратуванням сказала Іра. Вся ця
– Ну що, свідоцтво про шлюб все ж таки міцніше, ніж співмешкання? – Насміхалися з Наді мужики
– Я на тридцять років закінчення інституту не піду, у мене потім депресія буде. Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, – на
– А ви навіщо тут? За подякою прийшли, що нашого батька не покинули? Дякую, звичайно! Можете вибрати будь-яку річ, і не одну. Нам тут нічого не треба. Все доведеться викинути. Поспішайте, бо ми вже їхати зібралися! – Це ви поспішаєте. Квартиру ваш батько ще за життя переоформив на Андрія
Сергій Єгорович жив один уже багато років. Два сини поїхали одразу після школи на навчання, та так і залишилися в Києві. Приїжджали рідко. Батьки намагалися все для них
…А через рік сталася дивовижна подія – Настя та Коля зрозуміли, що насправді дуже близькі за духом. І не лише, як брат та сестра, до речі – не рідні…
– Це ж хто приперся проти ночі?! – здивовано спитав Кирило, підвівши голову з подушки. – Не знаю… – не менш здивовано відповіла Ганна. – Може знову ця
– То я не зрозуміла, ти чого тут розкомандувалася? Квартира моя, вирішуватиму я! Ротик прикрий і не забувай, на чиї гроші ти живеш! – Колись репетувала свекруха. Але ці слова до неї ж і повернулися
– Ротик свій прикрийте, Галино Аркадіївно! І не забувайте, на чиї гроші ви живете! – Ах ти безсоромна! Я тебе на своєму горбі тягла, а ти тепер мені
– Мамо, мамо! Бабуся мене і Гліба кропивою відшмагала! – А що вони в чужому городі без дозволу ягоди рвуть? Не для вас тут посаджено! Ці ягоди мені на варення підуть, а твої безсовісні дітки за тиждень усі общипають. Нехай знають, що не можна брати чуже! – Прокричала у відповідь тітка
Віка та Матвій купили дачу в середині серпня. Продавці – літня подружня пара – виїжджали з міста, бо вирішили жити ближче до дітей та онуків. Цей будиночок одразу
– З’їжджай назад до мами! А сюди мій брат приїде жити, – нахабно заявив чоловік
Ключ повернувся у замку, клацнув звично. Вечірня втома розливалася по тілу, але передчуття домашнього затишку її заспокоювало. Ліза стягнула туфлі у передпокої, кинула сумку на стілець. Тиша. Денис

You cannot copy content of this page