– Мамо, ти серйозно хочеш забрати наші весільні подарунки? – Я хочу отримати свої гроші назад! Звідки ви їх візьмете – ваша справа. – Тетяно Вікторівно, – спробувала заперечити Настя, – але ж це не правильно! Весільні подарунки – це традиція! – Традиція – це віддавати борги! Гроші на стіл, будь ласка!
Настя гортала глянсеві журнали про весілля й уявляла себе в пишній сукні з триметровим шлейфом. Поруч наречений Ігор вирішував завдання з анатомії, періодично зітхаючи. – Ігорьку, дивись яка
– Ти пошкодуєш про це! Згорить твій будинок і бізнес до біса! І ти разом із ним. Нічого не буде! – Репетувала тітка
Тамара спекла малиновий пиріг. Запах уже поширився по всій їхній маленькій квартирі. Чайник видав пронизливий свист, і на порозі кухні з’явився Микола. – Яка золота у мене дружина.
– А взагалі, його й справді треба здати в дитбудинок, то всім буде краще! Я не так це собі уявляла! Мені не потрібний такий онук! Це ганьба!
– У дитбудинку тобі саме й місце! – вирвалось у Надії Василівни. Рома різко схопився і побіг у коридор, швидко накинув свою куртку і грюкнув вхідними дверима. –
– Якщо малюк буде на колишнього схожий – відмовлюся … дам життя і відмовлюся! – Безбарвним голосом сказала Лєра
– Все, люба, пізно ти схаменулася, тепер тільки чекати терміна, – підбив підсумок лікар, – інакше без дітей можеш залишитися. Лєра вийшла з кабінету, сіла на канапу, щоб
– Оленко, а ти чому Андрію машину не дала? Ви ж чоловік і дружина, а ніби в пісочниці з-за відерця чубитеся! Гидко поводишся, – почала свекруха повчальним тоном
– Олено, яка ж ти дріб’язкова! Ну тобі шкода, чи що? Ми з тобою сім’я чи хто? – Шкода! – випалила Олена чоловікові. – Адже ти сам казав,
– Отож і віддай Олену сусідці, якщо вона така розумна – продовжував гнути свою лінію Борис. – Марія через дорогу живе, ніхто і не помітить. Зате мене дратувати не буде
– Що, знову? – Знову, – відповіла п’ятнадцятирічна Оленка. Сусідка Марія задерла її сукню і побачила сині плями. – Все зрозуміло, – сказала вона, – куди тільки Наталя
Слова: “Це в мої плани не входить” – Людка чула від своєї матері, чи не щодня. Вона вже давно зрозуміла, що своєю появою на світ зіпсувала тій все життя, і якщо пропаде, мати анітрохи не засмутиться і плакати вже точно не стане
Людка з’явилася в цьому світі випадково. Ніхто не планував цієї події, ніхто на неї не чекав, нікому вона була не потрібна. Шістнадцятирічна Поліна пропустила всі можливі терміни й
– Мамо, годі дурити людей! Зовсім совість втратила! – Нічого я не дурю! – обурилася Тамара, притискаючи конверт до грудей. – Мій будинок, що захочу, те й зроблю!
Тамара повільно підвелася з-за столу. У руці – згорнутий конверт із якимись паперами. – Настала моя черга робити подарунки, – голосно оголосила вона, щоб усі гості почули. Вона
– З нас машина, а з вас квартира, – сваха говорила тоном, що не терпить заперечень. – Це ж справедливо?
– Вони з порожніми руками приїхали, – прошепотіла донька Ганна, дивлячись у вікно. – Навіть квітів не купили! Марина поправила скатертину в альтанці. Перша зустріч із батьками нареченого
– Ось так воно, батьків доглядати! Рідним дітям не потрібна, а невістка повинна!
Ганна відчинила холодильник і задумалася, чим нагодувати доньку на сніданок. На задньому плані чоловік розмовляв в коридорі телефоном. Після його дзвінків останнім часом у неї з’являлося бажання сховатися

You cannot copy content of this page