Liudmila

Катя стояла перед дзеркалом, поправляючи тіні на повіках. Рідкісний вечір без дітей – подруги вмовили вийти, розвіятися. Розлучення ще не було остаточним, але жити з чоловіком під одним

– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться

– Я його в тебе відсуджу! Досить його своїм бабським вихованням псувати. Чоловіка з нього робити треба, а не блазня горохового! – Олеже… Ти зараз серйозно? Ти десять

– Та поступися ти вже дітям кімнатою! Чого ти так над барахлом своїм трясешся? Все одно там не живете! – Моє барахло! Хочу і тремчу, зате не лізу

– Ігорю, не плануй нічого не суботу, – сказала чоловікові Лєра, ставлячи перед ним тарілку. – А що нас чекає у суботу? Очікується тайфун чи торнадо? А може,

– Мамо, мене взяли! Відразу на постійну роботу! У понеділок виходжу! – З цими словами увірвалася до квартири Варвара. Дівчина щойно закінчила університет і вже тиждень шукала роботу.

Ольга завжди вважала себе жінкою із принципами. Коли її чоловік Денис зібрав речі та оголосив, що йде до іншої, вона не кричала, не плакала і не благала його

Після похорону батька діти повернулися до його трикімнатної квартири. Там пахло старими книгами, ліками та тим самим одеколоном «Шипр», який батько купував ще за радянських часів. Валентина, старша

Тетяна готувала сніданок на сімох людей, і намагалася підрахувати витрати на продукти за останні три тижні. Цифри виходили значні. У будинку тепер жили не лише її чоловік Олексій

Мати не приходила. Усіх дітей уже забрали батьки, залишився лише один Єгорка. Він тихо грав з машинкою в кутку групи. Вихователька невдоволено поглядала на годинник. Єгорка важко зітхнув,