Liudmila

– Може, пустиш мене у квартиру, чи так і будемо через поріг розмовляти? – Досить нахабно запитав Артем у колишньої дружини. Біля його ніг стояла велика сумка, рюкзак

Син забіг у квартиру, й з порога закричав: – Мамо, ми з Ганною збираємося подати заяву до РАЦСу. Настрій у Серафими одразу зіпсувався. Вона ж мати, тому син

– Ти ж казала, що вибачила мені! – А ти казав, що берегтимеш мене, а не тягатимеш до мене в дім свою доньку від коханки, – тихо, але

– Аня, ти її годувала? Що вона в тебе весь час плаче, може мокра? Ти перевіряла? Чи ти знову весь день у своїх дурних навушниках на дивані пролежала?!

Того дня ми ховали Раїсу Петрівну. Тиху, непомітну нашу Петрівну, яка все життя, здавалося, тільки й робила, що чекала. То чоловіка з-за ґрат, то сина з армії, а

– Мамо, ти ж обіцяла! – З докором простягла Олена, дивлячись на Ірину Сергіївну, як на чужу. – Ну, як так можна? – Я нічого не обіцяла, Олено,

– Олено, привіт! – у слухавці почувся голос батька. – Привіт, тату, – з гіркотою промовила Інна. – Ти не туди набрав… – Як так, – пролунало в

– Ноги її в моїй хаті не буде! – кричала Валентина Степанівна синові. – Великий уже? Зібрався одружитися,-  одружуйся, і геть із дому! – Але ж це такий

– Ні, ми все розділимо! Нам із Юлею теж для початку нового життя дача, наприклад, не завадить. – Дача ж була куплена на гроші мого батька! – Характер

– Ви придумали круто! Твоя мама здаватиме свою квартиру, щоб жити з нами, а я ще танцювати від радості повинна? Арина в цей момент розливала суп ополоником і