– Тобі не сподобалося, що батьки вирішили нам допомогти? – Щиро здивувався наречений
Вже тиждень Арина прокидалася щасливою. За півтора місяця вона вийде заміж за Гліба, з яким зустрічалася майже два роки. Він такий уважний, так гарно залицяється до неї, попереджає
– У тебе є чудовий улюблений син, – сказала Тетяна рівно, виставивши матір за двері. – От нехай він і вирішує, де тебе поселити. А цю квартиру купила я сама. І нікого сюди не пущу!
– Тань, ну що тобі на новосілля подарувати? – голос Олени звучав весело у слухавці. – Може, гарну вазу. чи картину? – Оленко, давай краще тарілки, – Тетяна
– Або ви допомагаєте позбавити Віку батьківських прав, або я йду, і розбирайтеся самі! – Насте, побійся Бога! Вона ж твоя сестра! І моя донька! – Сплеснула мати руками, а потім схопилася за серце
– Або ви допомагаєте позбавити Віку батьківських прав, або я йду, і розбирайтеся самі! – Насте, побійся Бога! Вона ж твоя сестра! І моя донька! – Сплеснула мати
– Ти думаєш, я можу замінити Поліну іншою дитиною? – тихо спитала вона нарешті. – Ні, мамо. Ніхто не замінить Поліну. Але Ганна теж потребує мами. А ти… ти вмієш любити
– Максиме, допоможи мені з сумками, – попросила мати, заходячи до передпокою. Він підійняв голову від підручника та побачив, як вона обережно ставить важкі пакети. Щось у її
Довіряй, але перевіряй…
Телефон пискнув черговим повідомленням. Ганна вирішила глянути, що з ним відбувається. – Повернуся сьогодні пізно, затримує начальник, – як завжди, говорило сухе повідомлення. Вона навіть прочитала його тихо,
Марина залишилася одна з дочкою та розумінням того, що ці гроші показали справжнє обличчя чоловіка. Тепер вона знала точно – краще бути одній з грошима, ніж удвох без них
Марина тримала в руках документи про продаж спадкової квартири й досі не могла повірити у те, що відбувається. Чотири мільйони гривень – сума, про яку вона нещодавно ще
– Батько вимагає тест на батьківство перед складання заповіту! А мені вже сорок років! Як вам такий поворот? – Навіть спілкуватися більше не хочу…
Віктор Петрович налив собі чай і уважно подивився на дружину та сина, які сиділи за кухонним столом. Після похорону старого друга Михайла він багато думав про заповіти, спадщину
– А вам що, не подобається? Я ж про вас подбала! Хотіла якнайкраще! Щоб вам не довелося прибиратися, коли приїдете.– І знаєте що? – продовжувала невістка безневинним тоном. – Я викинула ваші старі статуетки із серванта. І кухлі також. – Ви ж ними ніколи не користуєтеся, вони тільки збирають пил. Це мотлох! Ви ж самі так говорили, викидаючи мої фігурки та косметику
– Ви не маєте права так поводитися в моєму домі! – голос Аліни тремтів від ледь стримуваного гніву. Вона стояла в передпокої, притискаючи до грудей сумку, наче щит.
– Людина не завжди може робити тільки те, що хоче, – відповіла мати. – Адже є і якісь обов’язки. – А які свої обов’язки я не виконую? – Запитала дочка. – Я працюю, сама утримую себе. Що я ще маю робити? – Наприклад, ти могла б більше допомагати сестрі. Поки ти жила вдома, ти й Максима забирала з садка і займалася з ним. А як переїхала, то знахабніла
– Аля, заходь, – зраділа мати, побачивши на порозі молодшу дочку. – Щось ти рідко в нас буваєш. – Яке рідко? Я у вас минулого тижня була, –
Аліна зрозуміла – переконувати чоловіка та свекруху марно. Вони бачать у її квартирі розв’язання своїх проблем, та не хочуть розуміти її позицію. – Знаєте що, – сказала вона спокійно, – я продавати квартиру не буду! Це моє остаточне рішення!
Аліна годувала шестимісячного Максима та гортала квитанції про оплату комунальних послуг. За однокімнатну квартиру, яку залишила їй бабуся, доводилося платити дві тисячі на місяць. Не так багато, але

You cannot copy content of this page