Подала на розлучення – чоловік повірив словам друзів, а не мені…
– Тебе бачили у ресторані з якимось мужиком! – обурився Максим. – Та ну? – Усміхнулася я. – І хто ж мене там бачив? – Дмитро з Серьогою,
– Марино, люба, я чула, у тебе фінансові труднощі? – Жодних труднощів, тітко Людо! Просто не хочу більше одна тягнути Новорічне свято для всієї рідні! – Але ж ми сім’я, доню. Хіба можна рахувати гроші в сім’ї? – Можна! І треба! Саме у сім’ї потрібно бути чесними один з одним
Марина різала сьомгу і загортала у млинці. Її мати пекла млинці на старій чавунній сковороді, перевертаючи їх спритним рухом зап’ястя. А вона, як завжди, займалася начинкою. Нарізала сьомгу,
– Чому я мушу допомагати? – Видавила нарешті невістка. – Тому що ти тепер отримуєш найбільше в сім’ї! А обов’язок дітей – допомагати батькам, навіть утримувати, уяви собі. – Так, батькам! Але своїм! Не вам!
– Вітю, мене підвищили! – Голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона стягувала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже сто тисяч! Ура! Вона
Життя «підправило» плани Галини – начебто й нормально вийшло, але вона іноді згадує про свої нездійснені мрії й важко зітхає. Не дарма ж кажуть, – що людина мислить, а Бог рядить…
Увійшовши до квартири, Федір мало не спіткнувся об незнайомі жіночі туфлі. Яскраво червоні, на високій шпильці, вони надто контрастували з роздовбаними кросівками Юрки – їхнього сина. – Галино!
– Не гнівайся на матір. Вона хотіла як краще! – Вона писала твоєму батькові, казала, що ти хочеш зустрітись. Він не відповів. Мати подумала, що так буде краще, – повторив вітчим
Про те, що батько живий, Варя дізналася, коли занедужала. Вона давно погано почувалася, навіть зверталася до шкільної медсестри, та виписала Варі направлення до невролога. Варя попросила маму її
Такого улову ніхто не очікував. Диво це, чи нелюдяність? А може – велика чиясь біда? А може – велике щастя?
Такого улову ніхто не очікував. Диво це, чи нелюдяність? А може – велика чиясь біда? А може – велике щастя? Прохолодним осіннім ранком три рибалки – батько з
– Надюшо, ну ти ж розумієш, – заговорила Валентина Сергіївна, – мама вже не та. Вік, склероз, пам’ять підводить. – Лікарі кажуть, що їй потрібний нагляд. Я б сама, але робота, справи… Та й ти вдома сидиш, віддалення у тебе. Тобі ж не складно?
– Надюшо, ну ти ж розумієш, – заговорила Валентина Сергіївна, – мама вже не та. Вік, склероз, пам’ять підводить. – Лікарі кажуть, що їй потрібний нагляд. Я б
– Якщо ти не даси гроші сестрі на весілля, – скипів тато, – то можеш забути дорогу в цей будинок! У нас буде лише одна дочка!
– Єлизавето, і ти це приховувала? Мама розмахувала переді мною банківською випискою, яку побачила випадково. Та випала з моєї сумочки, коли я діставала ключі. – Ти ж розумієш,
Припинила годувати чоловіка – і він зрозумів, куди йдуть його гроші насправді
– Олю, ну що це за вечеря така? – Ігор тримав у руках тарілку з макаронами, на яких сиротливо лежав шматочок масла. – Третій день поспіль одне й
– Юро, ти себе чуєш? Тобто я повинна ходити з пузом в сорок років, щоб виправити помилки твоєї молодості? – А чому це я раптом маю розплачуватись за те, що тобі у твоєму гаражі було цікавіше, ніж із власним сином? – зі щирим подивом у голосі запитувала Ганна
– Юро, ти себе чуєш? Тобто я повинна ходити з пузом в сорок років, щоб виправити помилки твоєї молодості? – А чому це я раптом маю розплачуватись за

You cannot copy content of this page