– Аліно, тут така справа, доведеться затриматися! Їде моя сестра! Мама щойно подзвонила. Післязавтра. – А ти не міг сказати, що нас не буде вдома? В нас квитки на руках! – В Ірки теж квитки, а ми поміняємо
Аліна збирала валізи. Довгоочікувана відпустка, подорож до батьків. Вона так давно мріяла відпочити від галасливого міста. Дмитро був із нею повністю згоден, тесть давно кликав на рибалку. –
– І кого ж це ти ніжно цілуєш?! – Глухим голосом спитала дружина
Правду вона дізналася випадково. Друзі запросили на річницю весілля в ресторан. Вилазячи з машини, Жанна подарунковим пакетом зачепила панчоху, яка моментально дала прикру стрілку. Добре, що вона завжди
Найдорожчий подарунок…
– Більше я до школи не піду! – Крикнула з порога Катруся. Голос її тремтів від сліз. – Що сталося? – схвильовано запитала у відповідь Тетяна. У цей
– Чому не приготувала?! Я цілий день працюю, а ти що робиш?! – Кричав чоловік, поки я тримала немовля. Але в дверях з’явився мій батько… і розмова стала іншою
– Чому не приготувала? Я цілий день працюю, а ти що робиш?! Віра стояла біля раковини, притискаючи до грудей чотиримісячного Мишка. Він тільки-но заснув, і вона боялася поворухнутися.
– Зморшки навколо очей які глибокі, – продовжувала “подруга”, смакуючи кожне слово. – І сивина… Заощаджуєш на салонах? Ох, Наташо, а ти ж так пишалася своїм атестатом. І що, допомогли тобі твої інтеграли?
Зима в їхньому невеликому містечку завжди наступала не за календарем, а ривком – учора ще була сльота, а сьогодні все скувало крижаним панциром. Наталя стояла на автобусній зупинці
– Тамаро, може, ми поговоримо без дітей? – Спитав Юрій. – А де ти бачиш дітей? На мою думку, і Пилип, і Віка – цілком дорослі люди, які є повноправними членами нашої родини. – І вони теж повинні знати, як із завтрашнього дня зміниться їхнє життя, – відповіла Тамара. – Сподіваюся, що ти, Юро, розумієш, що разом ми жити вже не будемо?
Тамара вже другий день була у відпустці. На цей раз вона проведе її вдома. Чоловік працював, дочка здавала літню сесію. Син… Хоча його вже можна було не рахувати:
– Сидить ваша Джуля біля під’їзду, як вартовий! І нікого до себе не підпускає. Я вашу сусідку з дачі кілька разів зустрічала – і вмовляла її, і ковбасою заманювала, а сенсу ніякого! На вас чекає
Це сталося на початку 90-х у невеликому містечку. Червневого ранку біля дверей книгарні раптово пролунав різкий вереск гальм. На шум одразу вибігли продавчині, але вулиця була порожньою. Майже
– Ти мене обдурила! Микола стояв посеред вітальні, червоний від злості. – У сенсі обдурила? – Ти знала! Знала, що не можеш мати дітей, і все одно вийшла за мене!
– Ти будеш найкрасивішою нареченою, – мама поправила фату, і Антоніна посміхнулася своєму відображенню у дзеркалі. Біла сукня, мереживо на рукавах, Микола у суворому костюмі. Все буде саме
– Баба з воза – кобилі легше! Люблять вони в тебе обидві на чужу шию залазити…
– Ксеніє, слухай… У тебе все одно вже є одна дитина. То, може, ти б і за Марійкою наглядала? Тобі ж що так, що так сидіти вдома, –
– Твоя рідня, ти й готуй! – Крикнула Ліза, зриваючись на крик. – А дружина мені тоді навіщо? Щоб по хаті тинятися? – З обуренням видав чоловік. У повітрі повисла дзвінка тиша
Артем ліниво потягнувся, з насолодою відчуваючи м’якість ліжка та суботній ранок. Поруч, пригрівшись, спала його дружина, Ліза, її темне волосся розсипалося по подушці. Ідилію порушив наполегливий дзвінок телефону

You cannot copy content of this page