– Я не можу виставити матір із дому, як ти цього не розумієш? – викручувався син. – Я все розумію, – продовжувала Олена, – але і ти мене зрозумій! Мені набридло, що всі про нас все знають!
Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось непоправне! – Що трапилося? – сполошилася Ольга, – на тобі обличчя немає. – Все нормально,
– Діма, братику! Тепер і ти пішов, одна я лишилась. І мені вже вісімдесят один. Скоро прийду до вас…
На перерві він підійшов до хлопчаків, що стояли біля школи, і грізно запитав: – Хто образив мою сестричку? Хлопці, хоч і були зростом майже з нього, але злякано
– Олено, він дурисвіт! Не смій із ним зустрічатися! – Кричала мати
– Олено, ти знову хліб під подушкою ховаєш? – шепотіла молодша сестра Світлана, дивлячись на мене своїми великими очима. Їй йшов шостий рік, мені – майже сім. У
– Єгоре, у тебе совість є?! – Почув він владний жіночий голос за спиною. Він повільно обернувся і здивовано глянув на кішку, яка стояла за кілька кроків від нього
Єгор забіг у під’їзд і збирався вже зачинити за собою двері, але почув за спиною жіночий голос і завмер. Голос був зовсім незнайомий, але він звертався саме до
Перехитрила жадібну сестру…
Сонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира у старому будинку на околиці Вінниці була моїм
– Та ти просто заздриш Ангеліні! Заздриш, що у неї сім’я! – Роздратовано заявив брат
– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання! – Ангеліно… Я ж тебе з учора попередила.
– Слухай! – раптом вибухнув чоловік. – Ти вже мене дістала! Тільки пиляєш і ниєш, пиляєш і ниєш! То зі своєю роботою, то з бабусею. Пішла б уже, мені б спокійніше стало! Я тебе взагалі з жалості тоді підібрав!
– Я не зрозуміла! Як це ти більше не будеш до бабусі їздити? Вона до тебе звикла! Сумує! Ти ж у неї, можна сказати, єдина залишилася, окрім мене!
– Мамі може не сподобатися, що ми разом живемо, – сказав Павло, і виставив мене з квартири проти ночі
– Яно, мені мама сьогодні дзвонила. Вона збирається приїхати, – сказав Павло своїй дівчині. – Чудово! – відповіла Яна. – Я нарешті з нею познайомлюсь. – Яно, тільки
– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що! Коли нафарбується, то ще й нічого, а без макіяжу – моль міллю! – Обурювалася сестра
– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що. Спереду немає і позаду немає. Коли нафарбується, то ще й нічого,
– Моя мама занедужала, так що я у відпустку полечу один, а ти доглядай її, все-таки сім’я, – видав нахабний чоловік
Кухня пахла вчорашньою смаженою рибою, хоча вікна були відчинені навстіж. Світлана сиділа, підперши підборіддя рукою, і дивилася, як Ігор складає сорочки у валізу. Його рухи були різкими, ніби

You cannot copy content of this page