– Тещо, а ви до нас надовго, соромлюся спитати
Сашко безтурботно дивився футбол, лежачи на дивані, і хрумтів чипсами, коли у двері подзвонили. Чоловік здивовано глянув на дружину, яка сиділа навпроти нього у кріслі. – Хто це
– Стояти, любий мій… З чого це ти взяв, що можеш розпоряджатися моєю квартирою, як хочеш? Ти хоч щось зробив, щоб це був наш дім? Ні! От і мовчи в ганчірочку! – гнівно висловилася Христина
– Христина! У мене радісні новини! – Крикнув з порога Ігор дружині. – Христина! – Покликав він дружину знову голосніше, тому що вона не відгукувалася. – Що? –
– Ірина зробила велику помилку! Зачепила чоловіка за його его! Так-так, навіть у таких, як Віталік все ж таки є почуття власної гідності
Сварки у Віталія та Ірини були, як за розкладом. Стандартно – десь раз на місяць. Ірина взагалі була з характером: запальна, емоційна. А в чоловіки обрала собі абсолютно
– А я свій вік тут доживатиму, біля рідних, – з полегшенням подумав літній чоловік, зайшов у двір, і впевнено попрямував до ґанку своєї рідної хати
Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго, обіцяли зранку, а тут уже й вечеря скоро. Вважай субота вже минула, завтра до
– Андрію я, звичайно, не хочу сказати нічого поганого, але я ніде не можу знайти браслета, який батько подарував мені на ювілей. – І що? – запитав син. – А те, що з чужих у нас вчора була лише Інна. Решта – рідня
– Андрію, нам треба серйозно поговорити, – сказала мати після того, як син подякував їй за вечерю. – Що сталося? Я знову в чомусь винен? – поцікавився юнак.
– Борги пам’ятає не той, хто бере, а хто дає! Борг, моя люба, завжди треба віддавати! Тому, що ніхто не знає, що чекає на нього завтра, – додав батько
– Петя сьогодні не приймає, а мені в жіночу консультацію здати довідку треба, от я до вас, Марина Львівна, і записалася. Давно хотіла з мамою нареченого познайомитись. Медсестра,
– Ну, дякую, батьки, що хоч не одразу на вулицю вигнали! Я від тебе, – син глянув на батька, – такого не чекав
– Ну, дякую, батьки, що хоч не одразу на вулицю вигнали! Я від тебе, – він глянув на батька, – такого не чекав… Алла Петрівна, жінка з добрим
– Ох, і дивна молодь нині пішла… Ох, і дивна…
Наташка прийшла ввечері додому вся на нервах, і прямо з порога заявила: – Мамо, цієї п’ятниці я виходжу заміж! – Що? – Світлана негайно остовпіла, і витріщилася на
– У цьому вбранні, та на підборах, ти маєш безглуздий вигляд! Час тобі худнути, – Володимир сказав ці слова так, ніби оголошував їй вирок.- На підборах ти – як корова на ковзанці! – вигукнув він. – Ні, люба, сьогодні ти залишаєшся вдома! Ніякого корпоративу
Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди, розкривав свою особливу красу під проливним небом – ліхтарі відбивалися в калюжах, створюючи химерну
– Моє життя пішло наперекіс! А для тебе це байка? Тобі що, все одно? – Мені – фіолетово! – вимовила Марія слово, яке весь вечір крутилося в неї на язиці. – Ти зігрівся? Тоді – удачі! Двері – там! – Сказала вона колишньому
– Слухай, давай тільки ось без цих концертів, добре? – Олексій гидливо скривився, дивлячись, як по щоці Марії проповзла самотня сльозинка. – Я ж попереджав тебе, що не

You cannot copy content of this page