Liudmila

Валентина Сергіївна стояла біля вікна кухні, дивлячись, як у дворі грають сусідські діти. Дочка Ганна ходила по кімнаті, розмахуючи руками. – Ганнусю, дача – це єдине місце, де

– Дивися, знову цей пес! Вже понад два тижні тут. – Так, поводиться якось дивно. Кажуть, начебто щось охороняє. – Що за нісенітниця? Яке «щось»? – Не чув?

– Ви що творите, га? – До Свєти та Андрія додому увірвалася теща і відразу пішла в наступ. – Я вам завжди допомагала! Я! – Коли на світ

– Ну, та гаразд! Ну і йди! – Розплакалася Галя. – Але врахуй! Ця собака залишиться зі мною! – Як це? – Здивувався Толік. – А так! –

У неділю пролунав дзвінок у двері, хоча Інна нікого не чекала. У чоловіка були ключі. Тоді хто з’явився так рано? Тепер ще й стукати почали. Може, у сусідів,

Гості розійшлися, Ліза залишилася сама. Ніхто не запропонував допомоги з прибиранням, окрім сусідки. Ліза бачила, як їй тяжко і сказала, що все зробить сама. Вона й сама впорається,

– Молодий чоловіче, – жінка посунула по столу скруток ближче до Віктора, – я знаю, що ваш батько тяжко хворий, – невиліковна недуга. – Тут ось сума, якої

Відчиняючи двері, Рита не подивилася у вічко, бо була впевнена, що це Лєра – її старша дочка – прийшла з англійської. Але за дверима, посміхаючись на всі тридцять

Катерина Борисівна, попри свої 65, виглядала на всі 45. Від неї завжди пахло дорогим парфумом, а в руках незмінно красувалася нова дизайнерська сумка. Сьогодні це був витончений клатч

– Ви пропонуєте мені дочку “продати”? – обережно спитала Лариса Василівна, почувши пропозицію свого начальника. – Ну, навіщо фарби згущувати? – трохи зніяковівши, сказав Роман Сергійович. Хоча бентежився