– Краще б загуляв, я б ні до чого тут була! А так… Тепер, якщо що, то всіх собак на нас із чоловіком повісять! – Не дарма кажуть: не роби людям добра, вони тобі зла не вчинять – Поліна Андріївна ледве стримувала сльози
– Поліна Андріївно, щось ви сьогодні без настрою. Чи трапилося що? – Запитала Алла Федорівна, побачивши, що колега не може зосередитися на звіті, без кінця п’є каву, і
– Таня тепер буде тут господинею! – У тебе є трохи часу, щоб зібрати речі, взяти Мишка, і залишити мій дім! – Лідо, чого стоїш? Збирай речі, та вали звідси! Я не збираюся чекати, доки ти набереш швидкість! – Злісно промовив чоловік
Ліда з тривогою спостерігала, як чоловік крокує кімнатою туди-сюди. Останнім часом він став дратівливим та нервовим. – Костю, що сталося? Він різко зупинився, миттю глянув на неї, й
– І хто зрозуміє цих мужиків? Поки одружений – ні дружина, ні діти не потрібні! Сприймається все, як зрозуміле! Як розлучиться – і час на дітей знаходить, і, чи не найкращим у світі татом стає
– Я подаю на розлучення, – оголосила Ольга. Денис тим часом захоплено дивився футбол, і ніяк не відреагував на слова дружини. Ольга підійшла, та вимкнула телевізор. – Ти
– Мама попросила виключити мене із заповіту, щоб квартира залишилася доньці! – Гірко посміхнувся чоловік. – Сказала, що Марії потрібно залишити пасивний дохід, інакше вона пропаде
– Людо, маму через тиждень приблизно випишуть, потрібно підготувати для неї кімнату, – Сашко дружину не питав, просто поставив перед фактом. Він уже все вирішив. – Що? До
– Ти збожеволів, чи що? – голос матері тремтів від злості. – Після всього, що ти накоїв, вистачає зухвальства ще й до мене проситися
– Ти збожеволів, чи що? – голос матері тремтів від злості. – Після всього, що ти накоїв, вистачає зухвальства ще й до мене проситися? – А куди мені
– Прямо поспішаю, аж падаю! Невже ти припустив, що я бігатиму і кланятимуся в ніжки твоїй матусі! Вже розбіглася! – Заявила Ольга чоловікові після того, як вислухала його маячню
– А твоя нахаба з тобою знову не приїде до мене, так? – Запитала Валентина Федорівна сина телефоном. – Вона… – Мамо, припини так говорити про Олю! –
– Ні, мамо, ми не будемо продавати квартиру батьків моєї дружини, щоб потішити твоє самолюбство! – Категорично сказав їй син
– Ларисо, та дай дітям спокій, що ти вічно до них чіпляєшся? – роздратовано говорив В’ячеслав Семенович дружині. – Вони життя своє будують! Тим паче, що Олександра зовсім
– У мене мама зникла! – Вона ще вчора пішла у крамницю, і не повернулася
За віконцем уже темніє, а мами все нема. Юля, крутячи коліщатка на своєму візку, під’їхала до столу, взяла телефон і набрала номер мами. “Апарат абонента вимкнений, або знаходиться
– Видно сталося щось! Може хлопець покинув? Хто його знає. Тому й назвалася так, мовляв, любов пройшла і тепер ось, не любима – Любов Нелюбимова. Ох дівки, дівки, короткий вік дівочий
– Мамочки, прокидаємося, зараз дітки снідати прибудуть, встаємо, встаємо. – Мамочка, встаємо! Жінка на ліжку не ворухнулася. Марина дивилася на неї зі страхом, бо та, як її привезли,
– Тоді забирай свого синочка, Максиме, і котіться з ним разом із моєї квартири! А якщо з’явитесь на моєму порозі – вас іншою житлоплощею забезпечать швидко
– Так різноманітності захотілося! Ми ж з тобою постійно, скільки разом живемо, тільки вдома сидимо, і вдома все відзначаємо! – якось неохоче пояснив він своїй співмешканкі. Таня майже

You cannot copy content of this page