– Ні я, ні мій син більше тобі нічого не винні, – видала свекруха
Я вийшла заміж за Андрія у двадцять п’ять років. Ми познайомилися на корпоративі, де я працювала адміністратором, а він був штатним фахівцем. Чоловік виявився привабливою і впевненою в
– Я тут подумала, що ти мусиш мені заплатити за допомогу! Я витратила цілий день на твою кухню, – зажадала сестра
Валентина Анатоліївна мала дві доньки, в яких вона душі не чула. Жінки зі своїми сім’ями проживали неподалік матері, чому та була дуже рада. Ганна була старша за Марину
– У неї шестикімнатна хата порожня стоїть, а я щодня по три години в електричках трясуся! – Жалілася матері сестра чоловіка, бо так хотіла переїхати на мої квадратні метри
– І що вона тобі відповіла? – Герда Василівна поставила перед дочкою тарілку із гарячим борщем. – А що вона може відповісти? – Аля з досадою поклала телефон
– Ти сама винна, – спокійно відповіла свекруха. – Треба було підготувати кімнату як слід. Навіщо мені в шафі чужі шмотки
Кожен візит Наталії Іванівни, матері Івана, ставав для Олесі випробуванням. Якщо раніше вона попереджала про свій приїзд, то цього разу свекруха вирішила приїхати зненацька, без дзвінка. Жінка з’явилася
– Кому ти віддала квартиру, з того й запитуй про допомогу, – суворо відповів син
Валентина була шокована, коли свекруха заявила, що відписала свою квартиру єдиній онучці Вікторії. Ніхто з присутніх цій звістці не зрадів, окрім самої дівчини, та її батьків. Вікторії було
– Ну, якщо я тут живу, значить, це і мій дім, доведеться вам упокоритися! І взагалі, вистачить бурчати! – Відрізала у відповідь невістка
– Дуже мило, – Ольга Геннадіївна поглядала на Поліну, молоду дружину сина Микити, – ну проходьте, сідайте за стіл. Микита щось шепнув на вушко дружині, підбадьорюючи. Поліна, струнка,
Бабуся довго не погоджувалась віддавати квіти доньці. Квіти, яких довкола мільйон, але ці … Ці найкращі! Ці – онук подарував
Сергій уже досить довго ходив по квітковому магазину. Бордові троянди, жовті тюльпани, білі лілії, квіти у горщиках та вазах, зібрані в розкішні, витончено прикрашені букети на будь-який смак.
– Мамо, ну не можна ж так поводитися! Ти вже не молода, щоб по горах скакати та цілодобово в автобусі трястись. Навіщо тобі ці подорожі? Чого тобі в житті не вистачає? – Сиділа б удома, як усі пристойні бабусі, онукам пиріжки куховарила. Вже соромно людям у вічі дивитися! Ти ніколи не можеш з онуками посидіти, коли нам треба! – Обурювалася дочка
– Мамо, візьмеш дітей на вихідні? Ми з Вадиком на озеро хотіли вдвох з’їздити, відпочити. – Ганно, вибач, не можу. Ми в Яремчу їдемо на тиждень, завтра вночі
– Невдячна ти! Я ж вам тільки добра бажаю! Зять із роботи приходить стомлений, а вдома в нього чистота, порядок, стіл накритий! Та в жодного мужика такої тещі немає! – Ображалася мати
– Сергію, ти голодний? Я тут свининку приготувала! Сідай швидше! – теща, як завжди, клопотала. А у Серьоги не було ні сил, ні бажання відмовлятися від їжі. Доконала
– У Ірки вже є один шлюб за плечима, та десятирічна дочка! Така невістка мені не потрібна! Поговори із сином! – Сердито промовила Антоніна Василівна до чоловіка
– Може ти поговориш із сином? – Літня жінка запитливо дивилася на чоловіка. – Може, нам не варто лізти зі своїми порадами? – лукаво примружився Сергій Петрович. Антоніна

You cannot copy content of this page