Liudmila
– А родичі в нього якісь є? – Запитав головний лікар, кинувши задумливий погляд на літнього чоловіка, що лежав на лікарняному ліжку. – Може, встигнуть приїхати, щоб попрощатися?
Мілана втратила батьків, коли навчалася на другому курсі інституту. Єдина дитина у сім’ї. Кидати навчання було безглуздо, професія була потрібна. Звичайно, після батьків залишилися заощадження, але Мілана вирішила
Василина Миколаївна довгі роки жила в будинку на околиці села. Пречисте місце, де навесні повітря наповнювалося ароматом квітучих яблунь, а восени стежки вистилалися килимом із жовтого та багряного
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу,
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З якого переляку? – Він твій батько! – випалила мама. Олена підійняла брови так високо,
Олексій та Марина товаришували з самого дитинства. Їхні будинки стояли поряд, і після школи вони незмінно йшли однією дорогою, обговорюючи не лише уроки, а й усе, що хвилювало:
Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері грюкнули. У неї сьогодні вихідний – день народження. Дивно, але чоловік утік і навіть не привітав. Напевно, щось
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію. Вона вже була пенсіонеркою й отримувала пенсію, але зараз йшла з роботи на заслужений
Марія закінчила приготування салатів, все було прибрано і чекало свого часу в холодильнику. На вулиці чоловік також усе приготував, увечері будуть шашлики. Два сини вже познайомилися з місцевими
Віра поверталася із роботи. Дорогою вона зайшла в супермаркет, який знаходився неподалік будинку, де вона жила з дванадцятирічним сином Мироном. Два важкі пакети відтягували руки. – Треба все-таки