– А чому б нам не продати дачу? На перший внесок вистачить! – Незворушно заявив син. Добре, що Лариса сиділа в цей момент. Це вже не було проханням. Це була відкрита вимога
– Ти мене черствою називаєш? Мене? Це ти спочатку забув про засоби захисту, потім про всі пристойності, а тепер її з пузом до мене в будинок притягнув і
– З нашого боку гостей буде зовсім небагато, – казала Наталя майбутнім сватам. – Зараз у мене грошей немає, я ремонт у квартирі нещодавно зробила, тож, вибачте, поки доведеться вам все сплатити! – Видала сваха
– Син у нас єдиний, тож весілля треба зіграти гарне, – казала Тетяна чоловікові. – Та я не проти, тільки мене бентежить ставлення з боку нареченої, – сердився
– О, господи! – Сплеснула руками Софія. – Стільки грошей… Весь мій товар і десятої частини не коштує
Він кілька разів проїжджав повз… Повз дівчину, яка сиділа у візку. Поруч із нею стояв столик, на якому було щось розкладено. Її образ не йшов у нього з
– Мишко, синку! – крикнула хрипко Тетяна. Озирнулись усі: і Ольга, і прибиральниця тітка Валя. Повернувся й солдатик. Тетяна судомно зітхнула: знову все починається спочатку, вона знову побачила сина в чужому парубку
– Тетяно Іванівно, нам уже час зачинятися, а він стоїть і нічого не купує, – поскаржилася директору продавчиня Ольга. Тетяна підвела голову від накладних і розсіяно перепитала: –
– Одинадцять років відучиться, та й вистачить! Не збираюся я її до пенсії утримувати! Здорова вимахала, працювати нехай іде. Усі вченими хочуть бути, керівниками, а хто працюватиме? – Сказав, як відрізав, батько
Батько у Люсі був дуже суворим. Його навіть мама побоювалася, слово зайве поперек сказати боялася. А от із чужими дітьми він поводився по-іншому, посміхався, говорив ласкаво. А на
– Ти ж все одно на пенсії, з онуком посидиш! А мені відпочити треба! – Безсоромно заявила донька
Михайло Петрович неквапливо помішував чай, спостерігаючи, як вихори заварки кружляють у вирві маленького кухля. Навпроти сиділа дочка Олена і, як завжди, говорила без зупинки, принагідно перевіряючи щось у
– Така собі ситуація! – Простягнув Юрій і відсунув від себе порожню тарілку. – Я ще розумію, коли люди впадають у депресію після втрати близької людини. Але, щоб після втрати собаки…
– Минуло вже пів року, а тато все ніяк не прийде до тями! Я вже не знаю, що робити, Юра? Як йому допомогти? Лєра поставила перед чоловіком тарілку
– Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила вам із Наталею у спадок?! – Якби ви продали все це, та поділили гроші, ми б з тобою могли взяти трикімнатну без жодної іпотеки! І на машину б лишилося! – Послухай, Артеме, спадок отримали ми з Наталкою! Що з ним робити, також вирішували ми! До чого тут твої забаганки? – поцікавилася Поліна. – Та при тому, що я твій чоловік!
– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. –
– Як ти з нею живеш? – Обурювалася свекруха, але невдовзі пошкодувала про це
– У вас тут ремонт, чи що? – Антоніна Юріївна зайшла до квартири сина і ледве втрималася від того, щоб не скривитися. Максим, високий, сутулий, у поношеній футболці
– Вона не товста, а пухнаста, – Ліза скривджено відійшла від батька
– Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поряд і уважно спостерігала, як бабуся перевертає черговий млинець. – А чому ти плачеш? – Бо ти

You cannot copy content of this page