Liudmila

– Якби я хотів колупатися в землі, я поїхав би в село до твоєї матері! – невдоволено відповів Роман. – А я купив дачу, щоб тут відпочивати! –

Сонце, пробиваючись крізь фіранки, висвітлило на столі м’ятий папірець – рахунок за борг. Ліза, насупившись, підняла його. «Комуналка. Приміщення під крамницю. Чотири тисячі гривень». Чотири тисячі, які, здавалося,

– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі.

– Слухай, я щойно бачила твою маму… – голос подруги у слухавці звучав зніяковіло. Ганна відірвалася від документів, насупилась. – І що? – Та вона… Ну, я не

– Іване! Ми з тобою разом п’ять років! У нас ростуть діти! Про що ти взагалі говориш? Олена вийшла заміж за Івана з любові. Молода, щаслива, окрилена, вона

– Знову ці дешеві цукерки? – Лариса гидливо відсунула пакет. – Тату, ну скільки разів казати – не носи ти ці подарунки. Олеся розпещена іншими солодощами. Василь Григорович

– Ти бабусі сьогодні дзвонила? – поцікавилась Валентина. – Ні, не хочу, – розтягуючи слова, відповіла їй дочка і ліниво махнула рукою убік. – Завтра подзвоню. – Лізо,

– Я ж учора до мами їздив, – доїдаючи борщ, промовив Кирило, – і мій брат теж приїжджав. І знаєш, нам на думку спала чудова ідея: а що,

– Мамо, можна я у вас трохи поживу? – Ганна ледве стримувала сльози. – Ну, звичайно, можна, – Тетяна Вікторівна насторожилася, – навіщо питаєш? Наш дім – твій

– Що це ти, Вітю, останнім часом ходиш, як у воду опущений? Сталося що? – поцікавився сусід по дачі, – і дружини твоєї давно не видно. Невже розлучилися?