Liudmila

На суботу у Лариси були інші плани, тому вона запропонувала Кирилу з’їздити за продуктами в п’ятницю після роботи. Швидко пройшовши вздовж полиць, Лариса заповнила візок, звіряючись зі списком,

– Вона ж бездітна була! Тільки не розповідайте мені, що вона сама так вирішила, бац – і спадок вам! – Лариса примружилася. – Ви просто вдало поквапилися. Ми

– Тітка – вогонь! Наскрізь тебе бачить. Вона минулого року одній дівчинці, Маринці, ти її не знаєш, випустилася вже, нагадала, що й трьох місяців не пройде, як Маринка

Ганна дивилася на жінку навпроти й не впізнавала в ній ту саму Ірину Петрівну, що ще нещодавно називала її «донечкою». Вона пекла пироги на недільні вечері та клопотала

Олена прокинулася від звуку сусідського перфоратора. Шоста ранку, субота, а ці зверху знову затіяли ремонт. Вона лежала, дивлячись у стелю, і намагалася збагнути, що взагалі відбувається. Вчора ввечері

– Знаєш, доню, коли ти привела Сергія знайомитись, скандал ніхто не влаштовував! – ображено сказала Тамара Михайлівна, намагаючись стримувати сльози образи, готові покотитися з очей будь-якої миті. –

У порожньому коридорі лікарні почулися швидкі кроки. Дівчина з сумкою в руках швидко прямувала до виходу. За нею йшла жінка в халаті: – Наталю, зачекайте. Може ви передумаєте?

З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних.

– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, – Юля поклала хлібину на стіл і навіть не подивилася на Кирила. – Вона була

– Мамо, що там у вас трапилося? – засмучено запитала Еля свою матір. – Нехай сам тобі розповість! – уперлася рогом Світлана Ігорівна. – Начебто дорослі люди, а