Liudmila

– Все, годі! – гаркнула Марія, жбурнувши ключі від квартири на кухонний стіл. Вони брязнули, підстрибнули й завмерли біля краю. – Ти думав, я не дізнаюся? Серйозно, Дімо?

– О-о, привіт, привіт, царство безладдя! Віка, ти ж дома сидиш постійно. Могла б і вимити посуд, – дорікнула мати, щойно переступивши поріг кухні. Віка в цей момент

Цього вечора Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору. Завтра субота, тож можна буде поспати довше, тим більше, що Ромку – їхнього десятирічного сина

– Ти називаєш ці помиї вечерею? Я що схожий на кролика? – чоловік дивився на броколі, як на недруга. – Ні майонезу, ні олії… навіть солі нема! Восьмирічний

– Таня, нам треба серйозно поговорити, – Микола відклав газету і подивився на мене тим особливим поглядом, який би я впізнала із тисячі. Так він дивився, коли хотів

– Ноги її в моїй хаті не буде! – Крикнула Наталя Ігорівна в обличчя сина. – І дитину її я ніколи не визнаю, навіть, якщо ти її хоч

– Правду кажуть: – Не думай, що добре знаєш своїх родичів, якщо не ділив із ними спадщини! Арина не раз чула ці слова, але не думала, що незабаром

– А де мій подарунок? – спитав син, дивлячись на гірку коробок під ялинкою. – Мені Дід ​​Мороз нічого не залишив? Марина мимоволі здригнулася від цього питання, хоч

Марина та Ігор мовчки розвантажували багаж із машини. Мовчання тривало вже понад годину. Спочатку між справою перекидалися фразами. Про розміщення меблів, про місце для гойдалки, про те, що

– Мамо, правда, ти могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися, зайнятися собою… хоч раз! – Катя, не обертаючись, продовжила нервово помішувати кашу. За її