Liudmila
Віра Кирилівна дуже задоволена увійшла у квартиру з великими пакетами. – Милий, йди швидше! Подивися, яку смакоту я принесла. Зараз чай питимемо! – ласкаво покликала вона чоловіка. До
Бабуся залишила Єгору у спадок квартиру, оскільки він був єдиним із трьох онуків, хто відвідував її та дбав. По суті, він був і єдиний, кого засмутив відхід бабусі
– Ігорю, – мати дзвонила синові, щоб посварити його. – Ти що, Наталці зраджуєш? Як це – ні? А хто тоді за моєї відсутності в будинку буває? Ключі
Вечір ішов своєю чергою, коли у двері подзвонили. Несподіваний гість. Андрій відкрив, та застиг. На порозі стояв Сашко, його тринадцятирічний син, із рюкзаком за спиною. Щоки хлопчика були
– А що це у нас Валерка нічого не робить? – буркнув Петро Іванович. – Лежить він, розумієш, днями, й у вус не дме! – Тату, відчепись від
– Та роби, що хочеш! Тобі завжди все байдуже! – Олена майже кричала. – Та якби мені було байдуже, я б взагалі не стояв тут! – Денис, стримуючи
Ключ звично повернувся у замку. Наталя переступила поріг квартири, де пройшло її життя. Сорок п’ять років… Кожна подряпина на шпалерах, кожна тріщина на стелі були до болю рідними.
– Ольгу пам’ятаєте? Дівчинку з дитячого будинку, яку ваш Максим за дружину взяв, а потім після наклепу доньки вашої, Віки, з дому вигнав? – І з вашою, між
– Не вір їм! – прошипіла Марина братові в обличчя, і тихенько виштовхала його на кухню. – Марино, ти чого? – здивувався Андрій. – Це ж наші бабусі
– Ну, і навіщо ти на це погодилася? – не розуміла Марину найкраща подружка Іра. – Тобі набридло спокійно жити? – Ми з Ігорем разом ухвалили таке рішення,