Liudmila

– Та все забирай, тільки провалюй швидше! Зрозумів? – давлячись слізьми образи, кричала чоловікові Аліна. – Хвилину назад ти стояла й плакала, а тут раптом голос прорізався? Цікава

– Мамо, вона просто знову маніпулює і привертає увагу, – мало не плакала Тася, вчепившись рукою в лікарняне простирадло. – Ти приїдеш, чи ні? – Розумієш, Анжела знову

– Мамо, ну що ти їй богу, як … як якась … з середньовіччя, слово честі! Віра сиділа, дивлячись на стіл, вона була напружена, і слухала уважно дочку,

– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені,

– Ні, все-таки доведеться її здати, – несподівано сказав Микита. Думка, яка кілька днів не виходила у нього з голови, нарешті, вилетіла назовні. – Кого здати? Куди? –

– Цієї суботи нам повинні будуть нове ліжко привезти, Сашко! Треба буде зі старим щось вирішити, а то ставити нове не буде куди! – Сказала Даша чоловікові, коли

– Андрію, а твоєї матері Марії вже немає в живих… – Як це? – Три місяці вже, – а потім метушливо виправдовуючись, – ми дзвонили, але в тебе,

– Оксано, дочко, а ти де? – Мамо, я затримаюсь на роботі. – А що трапилося? – Нічого не трапилося, мамо, просто мені потрібно доробити дещо. – А

– Вітю, ти уявляєш, Лєнка приїжджає! – радісно защебетала Галина, влітаючи в кімнату, де її чоловік звично залипав у планшет після роботи. – Яка ще Лєнка? – буркнув

Жанна нервувала в очікуванні своїх батьків, які мали приїхати на її весілля з іншого міста. Проте ті затримувалися, та погрожували не потрапити на церемонію реєстрації до РАЦСу. Через