Liudmila

– Що?!! – Віка не вірила власним вухам, – ти при своєму розумі? Свій медовий місяць ми маємо провести у тебе в селі?!! Та ще й на картоплі?!!

Сутінки м’яко огортали київські вулиці, а в маленькій квартирі на п’ятому поверсі старої хрущовки панувала тиша, що переривалася лише цоканням настінного годинника. Раїса Петрівна, шістдесятирічна жінка, сиділа на

– А чого це ви весілля перенесли? – Не приховуючи цікавості, спитала сусідка в Інги. – Начебто на цих вихідних збиралися? Чи тебе наречений покинув перед урочистістю? –

– Я думала ти зрадієш, – Олена з образою дивилася на чоловіка, – хіба погано, що тепер у нас дві машини? – Дві? – розсміявся Ігор, – ти

– Мамо, а ти де? – У мене все гаразд, якщо ти про це. – Ні, не гаразд, я заїхала додому, а там чужі люди. Ти що, квартиру

Вона підійшла до мами зазирнула їй у вічі. І мама все зрозуміла – дочці завтра виповнюється сімнадцять, а грошей на подарунок нема. Зрозуміла все і дочка, схвально посміхнулася,

– Кириле, можеш завтра за мною заїхати? На ринок треба. Хочу овочів набрати, – Ганна Олексіївна говорила без натиску, але з легким акцентом на слово «треба». Кирило не

– Артем, я не можу… Ця квартира – останнє, що залишилося від батьків, – Анастасія ледь чутно вимовила слова, ніби боялася, що з ними зірветься весь світ. Вона

У найдорожчому ресторані міста сьогодні було галасливо. Тимофій Федорович Турів відзначав свій день народження. Сорок вісім, звичайно, не ювілей, але гостей зібралося пристойно. Привітання, тости – як завжди.

– Неділя. Та і яка мені різниця вихідні, чи будні? Скільки років уже на пенсії. Доньки у гості приїжджати не збираються. – А як би добре було, коли