– Все нажите у шлюбі ділиться навпіл! Примусь дружину продати спадкову квартиру! – повчала сина свекруха
– Юля, золотко, а ти знову з вишивкою своєю сидиш? Ти пішла б, подивилася, що Вадик робить у вітальні, – сказала Світлана Юріївна, бабуся мого чоловіка. Я тепло
– Чому обов’язково у мене треба воду брати? – обурилася мати. – Невже немає інших місць? Ти ж чудово знаєш, що в мене лічильник стоїть, і я потім за витрату води платитиму
До Катерини Павлівни, яка жила на сусідній вулиці, несподівано навідалися онук та внучка семи та десяти років. – Бабуся Катю, дай нам попити, будь ласка, води, – попросили
– Їдь із начальником у відпустку! Допоможи чоловікові сплатити борги! – Зажадала свекруха
– Олесю, ти чула, що Олександр Юрійович пропонує жінці, яка погодиться поїхати разом з ним у відпустку, добрі гроші? – підійшла до мене свекруха і мало не заплескала
Як колишня і хотіла,- все по закону! Тоді чому їй наше життя, жити не дає
Ми з чоловіком проживаємо в іпотечній квартирі, маємо двох спільних дітей. У чоловіка є дочка від першого шлюбу, їй одинадцять років. Аліменти на Ксюшу чоловік сплачує, але не
– Весілля все одно буде, бо всі гості вже запрошені, – наполягала теща
Ми з батьками під’їхали на таксі до елітного двоповерхового котеджу, де проживала з батьками моя наречена, Анжела. – У цьому будинку мешкає Анжеліка з батьками? – Поспішила уточнити
Я ось що думаю: навіть, якщо прийде до тями, гнати таку поганою мітлою, показала себе у всій красі, показала, чого можна від неї очікувати
– Олена та Віка до тещі поїхали, – сказав син. – Не домовилися про роботу? – Ні. Олена сказала, що повернеться, якщо я почну більше заробляти. На розлучення
Виявилося, що я погана дружина! Моєму чоловікові не пощастило! Він, бідненький, захворів, а дружині начхати
Літо, тепло, я з донькою у декреті, чоловік на роботу поїхав. За вікном двадцять п’ять градусів, вище за нуль. Мені зателефонувала подруга, теж декретниця: – Поїхали з дітьми
– Який посаг ви дасте за свою дочку? – поцікавилася сваха
– Заміж зібралася? – в унісон промовили мої батьки й, не змовляючись, переглянулись. – Так! – Упевнено заявила двадцятидворічна я. – Ми тебе начебто з дому не женемо,
– Хочете отримати квартиру, доглядайте діда! – діловито вимовила свекруха. – Тільки зі своїм манікюром тобі доведеться попрощатися
У шлюбі ми з Олександром були близько трьох років. Однак, з дітьми ми вирішили почекати, бо мали маленьку житлоплощу, яка дісталася мені від бабусі. – Може, нам продати
Я пройшла в кімнату і остовпіла! Такого від сестри свекрухи я не не очікувала
А починалося ж все добре! – Дімо, мене на роботу звуть. Софійці виповнилося вже два роки. – До садка ще цілий рік. – Знаю, але ж ти сам

You cannot copy content of this page