– Ні, я щось не розумію, Вовчику, ти що, реально думав, що, якщо ти переїхав жити до мене, то я тобі готуватиму, пратиму і так далі? – Тоді ти помилився, я не з тієї породи
Володя відчинив двері своїм ключем, і в коридорі відразу спробував носом втягнути в себе якнайбільше повітря. Їжею не пахло. Пахло духами. Аромат цей був Володі знайомий. – Я
– Ти уявляєш, дружина у мене за спиною стосунки закрутила – скаржився Анатолій своєму другові Олексію. – Братан, але ти ж перший їй почав зраджувати! Чи ти думав, що вона повірить, що ми на дачі з тобою три доби вдвох розважаємось
Анатолій не ночував удома вже кілька днів, і таке було не вперше. Але й скандалу він також не боявся. Покричить дружина, пару випустить, і перестане. Нікуди не дінеться.
– Все, я так більше не можу! – Лариса зневажливо дивилася на чоловіка, – жодного дня жити з тобою більше не буду! – Ой, налякала, – посміхнувся Михайло, – та я сам бачити тебе вже не хочу! – Значить, розлучення? – Розлучення! – гаркнув Михайло, – завтра ж заяву подам
– Все, я так більше не можу! – Лариса зневажливо дивилася на чоловіка, – жодного дня жити з тобою більше не буду! – Ой, налякала, – посміхнувся Михайло,
Чоловік купив для свекрухи дачу, а дружині у покупці візка та ліжечка для малюка відмовив
Світлана повільно брела по засніженій вулиці, та котила попереду візок з маленьким Антоном. Кожен крок давався молодій жінці важко, ніби весь світ впав на її плечі. Світлані було
– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася.– Завтра вранці, щоб духу вашого тут не було! Квартира – моя. Ти можеш піти по-доброму, або я тебе виставлю власноруч! – Кинув роздратовано чоловік
– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася. Вона стояла посеред вітальні, тримаючи в руках чисті рушники. Слова чоловіка звучали так, ніби то був
– Я на свій будинок заробила сама! І утримувати вашу дочку не збираюся. Нехай збирає свої манатки, та їде! – Вітю, ну що ти там стоїш і мовчиш, як бовдур? – Свекруха звернулася до сина. – Зроби хоч щось! Твоя сестра без даху над головою залишиться
– Галю, а що в нас буде на обід? Галина зітхнула і невдоволено подивилася на дівчину. Віра була сестрою її чоловіка Віті. Вона приїхала до них «погостювати», разом
«- Чоловіка, доню, вибирай з розумом…» – згадалися їй слова матері
– Ах ти егоїстка! – заявила свекруха. – Безсердечна, байдужа… – повторювала їй сестра чоловіка. – Одні гроші в голові! – Замість серця – калькулятор! – Двері –
– У сенсі навпіл? – Здивувалася Тетяна. – Ми так не домовлялися. Дача моя, тож врожай, значить, за великим рахунком, мені належить. Максимум, чверть можу вам віддати
Тетяна одружилася з Олексієм, коли їй було вже тридцять років. Дуже хотілося їй дітей, і щоб виховувалися вони в повній родині, а гідних кавалерів все не траплялося. Олексій
– Олено, що ти стоїш, як укопана? Давай у темпі! Пакуй речі, та поїхали, я до батьків тебе відвезу! У мене справ вище за дах! – Колю, у нас все добре! – Прошепотіла Олена. – Не поїду я нікуди! – Я не питаю! – Брат осудливо глянув на сестру. – Мені самому речі збирати
– Речі збирай! – сказав Коля, увійшовши у квартиру. – Миколо, а ти чого? – Здивувалася Олена. – Збирай речі, поїхали! – Він сперся на стіну. – Які
– Набридло мені жити в цій комірчині! Хочу в трикімнатну твоєї матері! – Ти хочеш, щоб я її вигнав? – Я тобі сказала, а ти вже сам думай, як із нею домовитись! – Наполягала дружина
– Набридло мені жити в цій комірчині! Хочу в трикімнатну твоєї матері! А що, їй одній там жирно буде. – Ти хочеш, щоб я її вигнав? – Я

You cannot copy content of this page