– Що ти хочеш почути після того, як щойно посварив мене з дочкою? Так, Сашко твій син, але це нічого не змінює
– Що ти хочеш почути після того, як щойно посварив мене з дочкою? Так, Сашко твій син, але це нічого не змінює. – Я доведу це в суді,
Підманула сама себе…
– Ти зовсім з дуба впала?! – не стримався у словах Олег. – Чим ти тільки думала? – А чого ти так зі мною розмовляєш? – З обуренням
– Знаєш що, голубонько! Іди-но ти звідси зі своєю дитиною і не псуй нам життя! Мишко зустрів іншу дівчину, а про тебе знати нічого не хоче! – Та й не любив він тебе ніколи. Не його ти поля ягода
– Мамо, може мені краще жити окремо? – Запитав за вечерею Льоша. – З чого це раптом? – Наталя з подивом подивилася на дев’ятнадцятирічного сина. – Ну не
– Нічого не отримаєш, так і знай! Вже я про це подбаю! – Кричала свекруха, що не відбулася, на панахиді
– Нічого не отримаєш, так і знай! Вже я про це подбаю! Тут, посеред ресторанного залу, прибраного в чорні кольори, серед заплаканих людей у ​​чорних шатах, крики свекрухи
– А ти не подумала, що ми не чекаємо на гостей? І хочемо відпочити сьогодні! Та й взагалі, про візити заведено попереджати
– Дімо, Анька, сестра, квартиру продає. Сказала, якщо ми братимемо, то сто тисяч скине. Може, купимо? Якийсь час Діма мовчав, обмірковуючи пропозицію дружини. Вони й справді збиралися купувати
– А як же я? Чому ти відмовився від мене? Хіба я тобі не дочка? – Запитала вона. – Ти не можеш мене ні в чому дорікнути! Я тебе виховав, на ноги поставив, у подальше життя відправив, а далі греби сама. Я тобі нічого не винен
– Грошей на поховання матері не дам, у мене весілля на носі, – сказав батько доньці. – Але ж вона була твоєю дружиною двадцять років! – У мене
– Та кому ти потрібна…
– Після того, як я тебе кину, у мене за кілька днів новий варіант з’явиться. А ось чи знайдеш ти когось – велике питання! – Женя буквально лопався
Мудра дружина…
– Ти хто така і що тут робиш? – Юля стояла на порозі свого будинку, тримаючи в руках мокру ганчірку, якою щойно витирала пилюку з полиць. Перед нею,
– Який прострочений платіж? Ви щось плутаєте, немає в нас ніяких кредитів… – Так вважала Юля, слухаючи попередження співробітника банку
– Який прострочений платіж? Ви щось плутаєте, немає в нас ніяких кредитів… Так, Юдіни, так, наша адреса, але… Скільки? Не може бути цього. А на чиє ім’я кредит
– Мамо! – Дочка підвищила голос. – Ти з глузду з’їхала! Завтра угода! Покупці вже гроші приготували! Ми з банком домовилися! – Значить, доведеться розрулювати, – твердо відповіла Марія Степанівна. – Я квартиру продавати не буду
– Мамо, ти тільки не хвилюйся відразу, гаразд? У нас тут… ситуація виникла. Непроста. Марія Степанівна поставила чайник на плиту і притиснула слухавку до вуха плечем, звільняючи руки.

You cannot copy content of this page