– Ти, синку, з нею одружився, тобі її й утримувати! А до нас за подачками ходити вистачить
– Тетяно, може, не варто видавати йому гроші? – Андрій Миколайович нахилився до дружини, намагаючись говорити якомога тихіше. – Та я й сама розумію, що краще б не
– Налаштували дитину проти мене, так?! Мало того, що відібрали, то ще й проти матері налаштували! – Що ти несеш? – розлютився Кирило. – Ти його сама до нас привезла, та кинула біля дверей
– Кирило, там твоя колишня дружина. Із сином. Ліза хотіла сказати це байдуже, але не вийшло. Зрозуміло, що ніхто не любить колишніх дружин своїх чоловіків, але Лізі вона
– Ви відписали квартиру другому синові? А утримувати вас повинна я? Я невістка, а не прислуга
Ірина протирала пилюку з книжкових полиць, коли у двері подзвонили. Три різкі дзвінки, один за одним – так дзвонила лише одна жінка. – Зазирнула на годинку, любі! –
– Що таке? – Запитав Тимур, коли за його начальником зачинилися двері. Поліна важко зітхнула. – Я з ним раніше зустрічалася! – З ним? – вказав на двері Тимур. – Ти серйозно
Тимур зробив пропозицію Поліні, коли вони вже рік були разом. Обом було за двадцять п’ять, обидва були готові до сім’ї. Вони вже пів року жили разом, тож сюрпризів
– Ти ж казав, що мама точно приїде…- І сестра. І тітка. Але ж нікого немає. Ні листівки, ні повідомлення. Ти одружуєшся, а їм все одно? – Лєра фізично відчувала, як усередині наростає образа. – І ти вважаєш, що це нормально
– Ти ж казав, що мама точно приїде… – Лєра нервово поправила сукню, дивлячись на порожній стілець навпроти. – І сестра. І тітка. Але ж нікого немає. Ілля
– Олю, ну нічого страшного, трохи потіснишся! Це ж твоя рідна сестра! – У голосі матері не було й натяку на прохання, це був наказ
– Олю, ну нічого страшного, трохи потіснишся! Це ж твоя рідна сестра! – У голосі матері не було й натяку на прохання, це був наказ. – Мамо, що,
Що ж ти досі живеш…
– Що ж ти досі живеш, та мене мучиш?! – Антон смикнув гнучку трубку крапельниці. Молоденька медсестра увійшла до палати, і Антон швидко підвівся зі стільця, залишивши зухвалу
– Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? – Тоді, коли ми ще тільки почали зустрічатися, ми вирішили…що якщо хтось раптом зустріне іншу людину, то ми просто відпустимо один одного, ну пам’ятаєш? – Макс, – Віка плачучи дивилася на чоловіка, – нам тоді було по чотирнадцять. А тепер по тридцять, ми з тобою сім років одружені…
Максим стояв перед нею на колінах, а вона сиділа, закривши обличчя руками й плакала ридма. – Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? Пам’ятаєш… Тоді, коли ми
– Мамо, чекай… Тобто, ти хотіла зробити це не для нас, а просто, щоб не виглядати гірше за сватів? – Звісно! А ти думала, я просто горю бажанням роздавати гроші просто так
– Я чула, що батьки Єгора відкладають вам на квартиру. Це так? – мати Анжели примружилася, явно вираховуючи щось в голові. Анжела втомлено зітхнула. Розмова тільки почалася, а
– Готуйся до розлучення, доню…
Наталя прийшла додому раніше, ніж зазвичай і, знімаючи пальто в передпокої, почула, як на кухні Кирило розмовляє з кимось телефоном. Голос його звучав м’яко і тихо, і Наталка

You cannot copy content of this page