Liudmila

– Олю, терміново забирайте Пашку! – голос Олени Павлівни пролунав у слухавці, як наказ, а не прохання. – До мене двоюрідна сестра приїжджає з чоловіком, а ти ж

– Чому чоловіка з хати женеш?! – обурилася свекруха. – Не маєш права! – Я нікого не жену, – спокійно відповіла Ольга. – Я просто запропонувала Олексію тимчасово

– Нічого не встигаю, – скаржилася матері Уляна, яка три місяці тому вперше стала мамою. – Тася дуже неспокійна, я сплю уривками, постійно з нею на руках. Навіть

– Єгоре, я не збираюся тобі прислужувати. Якщо ти думаєш, що знайшов собі нову хатню робітницю, кухарку, і жилетку для стогнань в одній особі, то ти помилився! –

Ніна Степанівна постійно поглядала у віконце свого сільського будинку, бо мали приїхати її діти. Діти – це син Сергій із невісткою і маленьким Антошкою, а ще дочка Люба

– Катю, ну що ти, як маленька? Де ми ще такий шанс знайдемо? – Федір нервово постукував пальцями по столу, дивлячись на дружину. – Он, флігель стоїть недобудований.

– Галю, ну ти чого? Подумаєш, суп… – Петро невпевнено переступав з ноги на ногу, дивлячись на дружину, що застигла біля плити, наче соляний стовп. Ранок видався задушливим

Запах свіжої випічки залоскотав ніздрі ще на сходовому майданчику. Ганна завмерла перед дверима, діставши ключі. Цей аромат… Як машина часу, переніс її на двадцять років тому, у старенький

– Тітко Валя, ну як ви там? – Катя притискала телефон до вуха, нервово ходячи по лікарняному коридору. Білі стіни давили, а запах ліків лише посилював тривогу. –

– Ти глянь, ну до чого щаслива баба Настя наша, сусідка моя, ну сил немає! – лузгаючи насіння, бурчала, сидячи на лавці біля свого будинку її сусідка Галя.